Денис Iванов: Торік фестиваль створювали, зараз він працює
15 липня, як і було оголошено торік на закритті, стартує ІІ Міжнародний одеський кінофестиваль. Його концепція — «гумор у всіх його проявах» — залишилася незмінною. Хоча організаційно й за наповненням це було справжнє свято для кіноманів, залишається сподіватися, що головною подією стане конкурсна програма. Про те, що чекає на нас цього літа в Одесі, ми говорили з генеральним директором фестивалю Денисом ІВАНОВИМ.
— Денисе, як почуваєтеся ви й ваша команда напередодні другого фестивалю, який зазвичай складніше робити, ніж перший?
— Узагалі, робити фестиваль — складна справа. Проте найскладніше почалося зараз, коли вже зафіксовані речі починають змінюватися, відбуваються всілякі форс-мажори, але настрій досить позитивний. Коли ми починали підготовку другого року, побоювалися, але зараз мандражу немає. Тому що команда вже спрацювалася. І одеська команда, і київська, і більшість людей працюють на тих самих місцях. Торік фестиваль створювали, а зараз бачимо, як працює ця модель. Багато речей стали очевидними, тому зараз усі працюють із великим натхненням.
— Знаю, що проводили роботу над помилками. Однією з тем, над якими працювали, були майстер-класи. Як вони зміняться, яку особливість матимуть цього року й хто їх проводитиме?
— Ми побачили, що майстер-класи — дуже популярний фестивальний захід, дуже потрібний. І дуже живий. І насправді багато людей приїжджають спеціально заради них. Цього року чекаємо Валерія Тодоровського, Отара Іоселіані, Нану Джорджадзе. Майстер-клас дасть Джон Малкович, тренери сценарної кіношколи Марк Тревіс і Олександр Мітта. Думаю, це буде незабутньо. Плануємо розділити майстер-класи та прес-конференції, тому що торік за рахунок того, що багато журналістів хотіли поспілкуватися з майстрами, у нас це перетворювалося, по суті, на прес-конференції. Цього року майстер-класи будуть лише для студентів літньої кіношколи, які щось хочуть знати про кіно. Ми також виокремили спеціальну кіносекцію під назвою «Сценарна майстерня».
— Не нова, але дуже добра ідея — літня школа. Вони є й у Карлових Варах, і на багатьох інших фестивалях. І це справді дуже демократично й плідно. Чи є вона, як і раніше, такою ж доступною для тих, хто бажає взяти в ній участь?
— Звісно. До 1 червня абонемент для відвідування літньої кіношколи коштував усього 300 гривень. По суті, це ціна шести показів, а під час фестивалю можна переглянути більш як сотню фільмів, відвідати певні майстер-класи й багато інших фестивальних заходів. Тому ми зберігаємо це й віддаємо перевагу людям, які раніше «опиняються на борту». Місткість цієї фестивальної секції — 700 осіб. Інтерес великий. Люди, які акредитувалися заздалегідь, — здебільшого студенти кінематографічних вишів. Для них було зроблено презентації в Києві й Одесі. Ми дали їм можливість отримати інформацію з перших рук і не обтяжувати себе зайвими фінансовими витратами.
— Що можна сказати про особливості фестивальної програми, не лише конкурсної?
— Ми прагнемо зробити так, щоб фестиваль мав багато цілей, як і будь-який великий фестиваль. Аби було декілька стратегій розвитку, які ми продумали. Перша, звісно, — українське кіно. Ідеться про українське кіно, яке ми чекаємо, яке починає з’являтися, яке вже гримить на міжнародних фестивалях. Цього року відкриваємо нову секцію — «Українська лабораторія», в якій показуємо фільми, зняті протягом попереднього сезону, найкращий з них отримає Національну премію імені Шустова. Цей приз, сподіваємося, будуть вручати й надалі. Ця торговельна марка є генеральним спонсором і співавтором успіху, тому що «опинилася на борту» на першому фестивалі, коли ще була ідея в чистому вигляді. Один вектор — розвиток українського кіно й розвиток українського професійного кіноспівтовариства.
— А ця премія дасть можливість молодому режисерові стартувати з подальшою роботою?
— Це заохочувальна премія. Фестиваль працює за декількома напрямами спеціально для професіоналізації українського кіно. У плані кінозйомок — літня школа, сценарна майстерня. Влаштовуємо низку представлень проектів, які вже є в Україні. Зокрема, заздалегідь підтверджено представлення проекту Андрія Халпахчі, Української кіноасоціації, київського медіатижня, КiТ та інших. У нас є національний конкурс, де будуть показані фільми, які знімалися тут упродовж поточного сезону. Уперше буде запроваджено кіноринок. Власне кажучи, українські дистриб’ютори, українські професіонали кіно можуть сформувати національну, важливу частину дистрибуції. Це одна з моделей, ми немов розвиваємо її спільно з державою, із нашим Агентством з кінематографії. Друга стратегія діяльності фестивалю — «точка збирання» східноєвропейських країн, контактів з їхніми західними колегами. Третя — глядацька частина фестивалю, те товариство, що збирається на червоній доріжці, дивиться хороше кіно й подає приклад звичайним глядачам, орієнтуючи їх в смаках.
— Будь-який фестиваль, хоч якими приголомшливими б були ідеї, — це фінанси. Чи брала, як і раніше, держава участь у цьому, якими фінансовими силами роблять фестиваль?
— Безумовно, цей проект дуже дорогий. Особливо в сучасних умовах. Ці кошти ми прагнемо витрачати лише на справу. Ми з президентом фестивалю Вікторією Тігіпко розподілили бюджет, який складається з «клаптиків». У цьому пазлі є багато фінансових партнерів, спонсорів, меценатів. Скажімо, з Агентством з кінематографії (торік — з Міністерством культури) ми розвиваємо такі проекти, як «Українська лабораторія», літня кіношкола, робимо пітчинг-сесії. Зокрема, спеціальна подія на Потьомкінських сходах — «Метрополіс» (торік — «Броненосець «Потьомкін»») із живим оркестром. Це фасадна частина фестивалю, та, що робить його привабливим для туристів. Фестиваль проходить під патронатом губернатора, позаяк, крім усього іншого, Одеса ще й туристичне місто. Тому для Одеської області це теж досить серйозна заявка стати східноєвропейським туристичним центром. Нас підтримує обласна адміністрація, місто, мерія, особисто мер. Важлива частина — меценати, тому що проект більший, ніж можливості рекламного ринку України та можливості державного бюджету.
— Чи вже долучено фестиваль до міжнародного календаря, чи легко запрошувати зірок? Хто прикрасить цього року фестивальну афішу?
— Як показав наш невеликий коктейль у Каннах, який влаштовували з нагоди презентації Одеського фестивалю, ми вже увійшли до щільного міжнародного фестивального розкладу. За минулий рік ми зареєструвалися в системі IFFS. Це Федерація кіноклубів, відповідно, у фестивалю з’являється ще один вимір. Він стає майданчиком для відбору не лише українських фільмів для міжнародних фестивалів, а й для відбору світових шедеврів. Буде журі кіноклубів. Проходимо реєстрацію в Міжнародній федерації преси. Клаус Едер, який очолює цю організацію, буде одним з членів журі. Безумовно, ми реєструвалися в низці електронних систем, які дозволяють простіше комунікувати, розводити дати тощо. Певна популярність дозволяє нам вести переговори із зірками світової величини. Цього року глядачі зможуть побачити на червоній доріжці Джона Малковича, Єжі Штура, голову журі. Ще буде Марія Думадейраш, яка теж стала членом журі. Ведемо переговори з великою кількістю європейських й американських зірок. Ми — люди забобонні й вважаємо, що зірку можна заявляти, коли для неї вже придбали квиток. Зараз ми заявляємо тих, у кого квитки вже на руках.
