Дешевий балаган
У галереї «Триптих» відбувається персональна виставка Темо Свірелі. Мабуть, назва «Дешевий балаган» не дуже вдала — є в ній непотрібний відтінок презирства.
А в живописі Темо Свірелі немає ні того ні іншого. Він — мудрий, добрий, чарівний, трохи сумний. І, насправді, «дешевий балаган» — просто «балаганчик», щось скромне, зворушливе й одночасно — здатне передати життя в усіх його нюансах і символах, як і найглибші філософські істини. Це саме той «ляльковий театр», у якому, зі слів Честертона, цілком можливо переконливо уявити навіть Страшний Суд.
«Герої Темо Свірелі — фаворити дитячих снів, міського фольклору, вертепного дійства» (Ігор Диченко) — незліченні маленькі фігурки: дорослі й діти, блазні й королі, а також ангели і сирини, які дуже органічно затесалися в метушливий і при цьому на диво беззахисний натовп («Сорок чотири людини», «Виховання дітей», «Жива матерія», «Балаган»). Проте герої Темо Свірелі цілком безстрашні — і здатні навіть «малими групами», а то й у цілковитій самоті здійснювати величезні переходи в пошуках істини («Повітряний міст», «Мандрівник»). Їхній звичний світ поділений на квадратики — чи то це ті «полички», на які вони «вкладаються», відпочиваючи після відіграних ролей, чи то умовно позначені будинки, чи то (найімовірніше) — і перше і друге одночасно. Але часом вони опиняються — буквально — «в пустоті» — і стають свідками великих див («Ефемера»).
«Унікальність Темо Свірелі — у спробі передати різномасштабність світу, де гра сконденсована в ритуал, а через оголену душевну сферу проглядає бентежне сприйняття сучасності, де блазні та ангели природно подорожують із минулого до майбутнього» (Ігор Диченко).
