«Дивовижний світ» Марії Приймаченко

Шедеври геніальної художниці,  а також роботи її прямих спадкоємців і учнів:  сина Федора і внуків Петра та Івана,  відкрито глядачеві на виставці «Дивовижний світ» до 3 липня. Велику частину творів створено в період з 1940-х до 1990-х  років,  експозицію доповнено і творами декоративного мистецтва — розписними тарілками.

Творчість Марії Приймаченко — яскраве явище національного мистецтва, що увібрало в себе всі соки народної культури. Роботами Марії захоплювався Пікассо і Марк Шагал, а відомий живописець Микола Глущенко сказав: «У ній уособлена культура нашого народу». Народний художник України — звання, яке заслужене роками чистої творчості, вірою в людей і оптимізмом, незважаючи на хворобу, війну і вдівство. Її перший успіх 30-х  років  на всесоюзному і міжнародному рівнях чесно заслужений впертістю в досягненні мрії: стати Художницею.

«ЧАЙКА». 1991 р.

Марія Овксентівна народилася 1909 року в селі Болотня, за 30 км від горезвісного Чорнобиля. Обдарованість заявила про себе  вже в дитинстві: про перші спроби самостійної творчості вона розповідала в такій історії.   Одного разу пасла Маруся гусей, і раптом побачила птаха, такого гарного, що очей не відвести... птах покружляв і скинув перо — немов знак для Марусі подав. На місці на березі річки, де впало цар-перо, вона розгледіла  кольорові смужки: відкладення в грунті прошарків синьої глини. Дівчинка принесла її додому, і розписала цим чудовим синім кольором білі стіни хатини. І так добре вийшло, що помилуватися на сині диво-квіти збіглося все село! Прийшли до  неї перші «замовлення» — розпис сусідніх хатин, і перше народне визнання: мешканці  з інших сіл не полінувалися  прийти до Болотні лише заради того, щоб поглянути на розписи Приймаченко.

Мамин талант вишивальниці  заявив про себе в чудових вишивках Марії, які вона робила як за традиційними зразками, так і за власними малюнками. І ось прийшла в її життя людина, якій судилося стати провідником молодого таланту у великий світ мистецтва. Цим вісником стала відома майстриня ткацтва і вишивання Тетяна Флору. Розгледівши в дівчинці талант, вона порадила поїхати до Києва, і вступити на навчання до Центральних експериментальних майстерень народної творчості, що організовані при Всеукраїнському державному музеї і розташовані на території Києво-Печерської лаври.

Тут Марія вчилася разом з молодими і талановитими хлопцями і дівчатами, у відомих майстрів — Анатолія Петрицького, Василя Кричевського, Івана Падалки, Михайла Дерегуса, Тетьяни Флору, Василя Касьяна. Саме тут Марія вперше побачила диво, від якого у справжнього художника неминуче трапляється напад ейфорії і щасливого передчуття Творчості. І це  не авторитетний метр, і не світовий шедевр ...а фарби! Сліпучий і сяючий на сонці білий аркуш ватману  і баночки гуаші з яскравими  кольорами змусили Марію забути про все на світі. Тепер вона твердо вирішила: все її життя буде присвячено Творчості.

Роботи Марії Приймаченко отримували  перші місця на конкурсах, активно виставлялися в СРСР і за кордоном. До рідного села вона повернулася вже відомою художницею, з купленою в столиці швацькою машинкою, патефоном з платівками,  і   кавалером Василем.  Війна забрала у неї чоловіка, але син і внуки успадкували  творчу обдарованість, а  вміння  Марії добре шити і вишивати дозволило родині вижити навіть в  найважчі роки, коли попит на творчість різко впав, і прожити мистецтвом було неможливо.

Вона малювала, придумуючи  смішних і добрих диво-звірів, прикрашала прозаїчну реальність фантастичними величезними квітами, часто додавала і зовсім дивних персонажів: незвичайних істот, гротескно зображаючи їх характери. Майстер наївного мистецтва, який створює фантастичні й яскраві картини, вона говорила: «У мене все не так, але воно — живе!» Гумор, пісні і колядки, побутові сценки — все, що оточувало Марію в повсякденному житті, вона трансформувала в картини. І навіть свої сни і мрії  про майбутнє,  все найпотаємніше  і  глибоке, що століттями  дрімає в українських генах, художниця перетворила на свій світ: світ Марії Приймаченко.

Геніальна  майстриня створила близько 5000 творів, її спадщина  зберігається  в Музеї українського народного декоративного мистецтва,  Національному музеї народної архітектури і побуту, Запорізькому художньому музеї і   приватних колекціях.

Фоторепродукції картин  надано галереєю  «Візантія»