Дизайнер починається з «маленької чорної сукні»

Останнім часом до української столиці вчащає російський модельєр із паризьким місцем проживання В’ячеслав Зайцев. Минулого року він спільно з Михайлом Вороніним влаштовував дефіле, ще раніше був головою журі на конкурсі однієї сукні «Кришталевий силует», який цього року відзначає своє п’ятиріччя. За минулі роки в конкурсі встигли відзначитися практично всі відомі нині українські дизайнери. Двічі, наприклад, у ньому перемагала Діана Дорожкіна. Ось і в цьому році Славу Зайцева запросили відвідати київський конкурс, а заодно й провести майстер-клас для молодих модельєрів із Мистецького коледжу художнього моделювання та дизайну, силами якого, власне, й проводиться конкурс. У цьому році він пройде 10 березня і, за традицією, журі буде оцінювати сукні у двох категоріях: прет-а-порте де люкс та авангард.

Зустріч В’ячеслава Михайловича з юними обдарованнями відбулася у четвер у приміщенні «Президент-готелю». Туди він прийшов у звичному вже френчі і як завжди з величезним бажанням поділитися корисною інформацією, якої за 40 років творчості у нього накопичилося ох як немало. Втім, багато його життєвих позицій уже добре відомі й інтерес викликають швидше у тих, хто вперше прийшов послухати російського модельєра. Так, давно вже стали звичними розмови про те, що на світових подіумах панує здебільшого несмак і пародія на моду, що модний телеканал Fashion TV весь цей несмак пропагує, а у молодих дизайнерів немає осмисленого розуміння себе в моді та моди у собі. Молодь, мовляв, намагається вигадати велосипед, не розуміючи того, що для початку треба вміти робити «маленьку чорну сукню», яка є відправною точкою майстерності модельєра. Звичайно, себе Слава Зайцев ні в якому разі не став ображати і під час майже тригодинного відеопоказу своїх останніх колекцій щосили користувався епітетами на зразок «шикарна сукня». Зайцев продемонстрував публіці, що не тільки з високотехнологічних та дорогих тканин можна робити якісний одяг. Великим блоком йшла одна з його колекцій, яка повністю виконана з російських тканин фабрики «Октябрь».

Ще впадало в очі, що у самого Зайцева маленьких чорних суконь практично не було. Напевно, дещо набридли вони йому за роки роботи спочатку в конвеєрно-совкових реаліях, а потім уже й на вільних хлібах. Зате прийшла любов до всякого гламуру. Часом уже зовсім «папужачих» кольорів та неймовірних фасонів. Втім, і цілком респектабельних, ручної роботи вечірніх суконь у його останніх колекціях вистачає. А ще, незважаючи на постійно акцентовану думку про те, що його одяг — незмінно авторська знахідка, простежувалася цілком чітка і буржуазна трендовість. Графіка, червоно-чорно-білі колекції, силуети 80-х — все модне, все запитане. Але не можна не відчути захоплення від плодючості російського майстра. У відсотковому співвідношенні кількості та якості на пострадянському просторі у нього конкуренти навряд чи знайдуться. А якщо чесно, то їх взагалі немає. І не так уже й страшно, що Зайцев не зміг поставити свій одяг на потік, про що він довгі роки мріяв. Адже гламур і конвеєр — речі несумісні.