Естетичний екстрим Катерини Рождественської
Стилізовані фотопортрети Катерини Рождественської, доньки знаменитого поета Роберта Рождественського, ось уже шiсть років знають та люблять шанувальники нетрадиційного погляду на мистецтво. У 1999 році Катерині раптом стало нудно сидіти в чотирьох стінах своєї квартири та грітися в променях зовсім не своєї слави. «Від неробства» — це її формулювання, — вона, не маючи спеціальної освіти, раптом задумала знімати фотопортрети публічних людей Росії, гримуючи їх під героїв всесвітньо відомих полотен Ренуара, Врубеля, Васнецова, Моне... Проект Катерина назвала «Приватна колекція» і практично одразу він посів непохитне місце на сторінках одного з кращих глянсових журналів Росії — «Караван історії». Власне, тільки там донедавна можна було й споглядати Рембрандта — Ельдара Рязанова, Івана Грозного — Володимира Жириновського, Нефертіті — Ірину Алегрову, «Іспанця» — Йосифа Кобзона або Льва Толстого — Сергія Шакурова. Та що там казати, понад 300 осіб, включаючи практично весь естрадно-телевізійно-акторський бомонд, не відмовили собі в задоволенні взяти участь у «Приватній колекції». Кілька років тому у фотохудожниці визріла думка про першу повноцінну виставку, яку вона й провела восени 2002 року в Москві. Гучний успіх (виставку відвідало близько 600 тисяч чоловік), дав привід сподіватися, що й у сусідній Україні експозиція може пройти не менш вдало. За підтримки «Каравану історії в Україні» в січні 2003 року «Приватну колекцію» виставили в Українському домі.
І ось — нова зустріч киян з Катериною та її «зірковими» фотопортретами. Наступні півтора місяця, розповіла сама фотохудожниця на прес-конференції, в галереї «Лавра» відбуватиметься виставка, що об’єднала одразу три її проекти. Крім «Приватної колекції» — це «Асоціації» та «Рідня». «Асоціації» — це перевтілення відомих актрис у квіти. «Рідня» — широкомасштабний проект з участю відомих людей у колі сім’ї в одязі різних епох. Тут знімалися сім’ї Преснякових, Безрукових, Лазаревих-Немоляєвих, Бондарчуків... Не так давно до участі в проекті Катерина почала залучати й українських «зірок». Деякі з них були на відкритті виставки в «Лаврі». І якщо москвичка Людмила Гурченко — це швидше «людина світу» і її участь у «Приватній колекції» (прекрасно стилізована та зіграна «Любителька абсенту» пензля Пікассо та ще низка робіт) була очікувана, то приємним сюрпризом українцям стала участь у проекті Маші Єфросиніної, Тетяни Цимбал, Іванни Найди, Таїсії Повалій. Зауважили? Майже всі — телевізійники. «Просто — каже Різдвяна, — телезірки легше відгукуються, вони набагато мобільніші. Графіки, наприклад, акторів набагато щільніші, і їм не завжди вдається знайти час, щоб приїхати до мене на фотозйомки». Утім, Катерина не залишає надій залучити до свого дітища, наприклад, Богдана Ступку, братів Кличків й Олега Блохіна.
Роботу фотохудожниця проводить залежно від ситуації. Як правило, вона спочатку отримує принципову згоду відомої людини, після чого вже й шукає їй образ. У деяких випадках відбувається навпаки, коли схожість героя теперішнього часу з героєм картини очевидна. Катерина — людина лояльна. (А Андрій Макаревич і зовсім наполіг на тому, щоб знятися в іпостасі художника Дюдера (автопортрет), мотивуючи це тим, що ще в інституті однокурсники помітили їхню дивовижну схожість.) Рождественська не бачить причин не знімати людей через якісь свої переконання. Принаймні поки що. Їй сподобалося працювати і з епатажними Кіркоровим та Жириновським: «Спокійні люди, сидять тихенько, п’ють чай. Розуміють, що ці годину-півтори треба працювати», та й відмов у своїй практиці вона зустрічала небагато і ставиться до них філософськи. Ось нещодавно запропонувала Володимиру Путіну взяти участь, але отримала ввічливу відмову: «Володимир Володимирович ще не готовий». До речі, більшість вбрань для героїв підбирають на мосфільмівських складах, або й зовсім де доведеться — за клаптиками, і те, що має такий чудовий вигляд на фотографії, позаду часом кріпиться з допомогою скотча. Загалом, не все так легко і просто, як комусь може здатися.
Тепер про те визначення, якого я старанно уникав вище. А саме — поп-арт. Неоднозначне, скажімо прямо, формулювання. Багато саме так характеризують творчість Рождественської. Для багатьох поп-арт рівнозначний поп-трешу, що вже апріорі виключає мистецтво високе і зводить жанр у ранг мистецтва комерційного. Мовляв, та ви що? Як можна зіставити Ренуара і Моне з Кіркоровим й Орбакайте! Справді, зіставити складно. Але можна, якщо пригадати, що нашими сучасниками є якраз останні.
Естетичний нігілізм — штука дуже суперечлива. І дуже захоплююча. Цікаво, що б сказав Рембрандт про Пікассо? Юрій ЗЕЛІНСЬКИЙ,
фото Миколи ЛАЗАРЕНКА, «День»
