Еволюція бікіні

Пляжний костюм (бікіні) вперше представили публіці в Парижі 1946 року. Глядачі були настільки приголомшені побаченим, що почали порівнювати бікіні з вибухом ядерної бомби! Проте ця бомба — уповільненої дії: річ у тім, що на багатьох курортах Франції, Італії та Іспанії бікіні забороняли носити до середини 1950-х років, нагадує ria.ru. Минуло понад десять років, перш ніж міні-купальник припинив шокувати публіку і, нарешті, увійшов у моду.

КУПАЛЬНИК ДЛЯ СПРАВЖНЬОЇ ЛЕДІ

У XVIII столітті будь-яка дівчина, приїжджаючи на море, мала взяти з собою глуху сорочку для купань, яка повністю закривала не лише ноги (до самих ступнів), але й руки. Таку сорочку шили із щільного матеріалу. Інколи доходило до того, що в поділ вшивали кілька камінчиків (щоб спідниця не піднімалася у воді). Купальний костюм не демонстрували оточуючим, швидше він виконував функцію лікарняного халата. Крім легкої купальної сукні, леді повинна була мати й особливий чіпець, під яким волосся збиралося в тугий пучок. Плавання тоді сприймали винятково як процедуру для оздоровлення. А дівчина з пристойного товариства рідко коли зізнавалася в тому, що вміє плавати. Все «плавання» складалося з гидливого занурення в морську або озерну воду на світанку.

Жінки й чоловіки з вищого товариства не могли зустрітися на пляжі аж до середини XX століття. Розкладу суворо дотримувалися — леді приймали морські ванни вранці, а джентльменам відводилася або інша ділянка пляжу, або інший час для процедур.

До речі, на відміну від спідньої білизни, купальні костюми XIX століття шили з темних тканин. На початку ХХ століття вперше стала модною засмага. Парасольку з ажурними мереживами тепер потрібно було залишити вдома або в кабіні авто. На пляж збиралися всі так само прискіпливо, але купальний костюм відтепер складався з ситцевого ліфа й шортів або ж простого трико. Вже після Першої світової купальники почали шити з тканин із додаванням еластану — вони нарешті почали облягати фігуру. З’являються перші моделі із зав’язками, які нагадують корсетні. Подібний купальний варіант могла на себе приміряти лише найсміливіша дівчина. У пошані одразу ж стали моделі з чисельними воланами.

До середини 40-х років купальний костюм поступово знаходить власну моду. В Австралії одночасно відкриваються декілька фірм, які спеціалізуються лише на купальниках. На жінку у відкритому костюмі для плавання більше не дивляться косо. До купального костюма додавалася шапочка з м’якої гуми. Водночас на стегнах з’являється аксесуар, який стане мало не важливішим, ніж сам купальник. Дизайнери запозичують ідею парео, дивлячись на остров’янок. Вони химерно зав’язують легку тканину на стегнах або грудях. Парео — це не лише спідниця, але й хустка, яка доповнює купальний костюм. Інколи цим словом називають маленьку сукню з бавовни, в якій найстильніші дівчата того часу приймали сонячні ванни.

«РОЗДІЛЕНИЙ АТОМ»

Влітку 1946 року в пляжній моді стався справжній переполох — світ дізнався про існування так званого розділеного атома. Луї Реар із Франції придумав бікіні. Винахід Реара удосконалив модель купальника «Атом», який створив Жак Хайм. 1 липня 1946 року на атолі Бікіні США провели випробування атомної бомби, після чого Реар вирішив назвати новий купальник на честь атола, а його рекламним слоганом зробити фразу: «Бікіні — розділений атом!». Таким чином, в назві купальника обігрується ядерний розпад.

Реар презентував новинку в популярному паризькому басейні. Йому довелося довго шукати дівчину, яка б ризикнула одягти таке відкрите вбрання. Першою моделлю, яка одягалася в крихітний купальник, стала Мішелін Бернардіні, танцівниця з «Казино де Парі».

Але навіть після цього небагато дівчат наважувалися носити бікіні. Цей купальник здавався занадто відвертим, а на пляжах Італії, Португалії та Іспанії носити його було взагалі заборонено! Популяризації бікіні допоміг фільм Роже Вадима 1956 року «І Бог створив жінку» з Бріджит Бардо у головній ролі, де актриса з’явилася перед глядачами у вишуканому білому купальнику.

І ось, нарешті, до 1968 року здійснюється довгоочікуваний переворот — усі найстильніші дівчата Каліфорнії виходять на пляж у бікіні. Трусики вже зшиті так, щоб триматися на стегнах. Груди закривають маленькі трикутники. Ліф — на тонких мотузочках, які маленькими вузликами зав’язуються на шиї. Трохи менше століття вистачило жінці, щоб пройти від скромних купальних костюмів, які були схожими на циркові трико, до максимально відвертих бікіні на зав’язках.

ЕМБЛЕМА СВОБОДИ

З часом бікіні стали з’являтися вже на подіумах і на сторінках журналів. «Бікіні — це емблема свободи, воно додає людям упевненості. Це веселість, гра й стиль життя. Крім того, бікіні асоціюється зі скандалом, саме цим обумовлено його успіх», — відзначає колишня модель Келлі Бенсаймон, автор «Книги Бікіні».

Міні-купальник надихнув дизайнерів на нові сміливі «винаходи», наприклад, стринг-бікіні, монокіні (полегшений варіант суцільного купальника); танкіні (замість традиційного верху використовується танк-топ), манкіні (чоловічий купальник, що отримав популярність після фільму «Борат»). Сьогодні бікіні — найпопулярніший різновид купальника, який є в гардеробі кожної жінки. Його найпалкішими прихильницями стали супермодель Наомі Кемпбелл, актриса Дженіфер Лопес і співачка Шакіра.