Феномен Данилича
У столичному Будинку художника представили новий цикл відомого живописця із Закарпаття
Цикл живописних полотен Тараса Данилича, символічно названий митцем «Срібна земля», висунуто Національною спілкою художників України на здобуття Шевченківської премії 2015 року.
Тарас Данилич народився у селі Тур’я Поляна Перечинського району Закарпатської області. Після навчання у середній школі вступив до Ужгородського училища прикладного мистецтва, яке закінчив на початку 1960-х. Серед його перших вчителів були Василь Свида, Микола Медвецький і Едіта Медвецька-Лутак. Вже понад півстоліття Тарас Данилич мешкає у гірському закарпатському селищі Дубриничі, розташованому в Ужанській долині.
Цікаво, що свою творчу кар’єру Тарас Федорович починав як різьбяр по дереву. Вже згодом, беручи участь у виставках місцевих художників та під впливом таких майстрів пензля, як Ернест Контратович, Андрій Коцка, Антон Кошшай, Золтан Шолтес, Гаврило Глюк, Володимир Микита, Юрій Герц, Станіслав Приходько та інших не менш яскравих представників закарпатської школи живопису, Т. Данилич почав, як він пише в автобіографії, виробляти власний стиль у живописі.
Оригінальну і самобутню манеру митця можна відчути повною мірою на його персональній виставці у Будинку художника. У трьох залах експонується кілька десятків живописних полотен, створених малярем останнім часом.
— Ви подивіться, як художник фантастично зображує гори, де живуть його земляки, — акцентує народний художник України, член-кореспондент Національної академії мистецтв України Василь ПЕРЕВАЛЬСКИЙ. — Складається враження, що кожна намальована ним на картині фігурка — конкретна людина, яку він особисто знає. Тут і характерна постава горянина, і кумедні риси облич, і колоритний гуцульський одяг — все те, що притаманне мініатюрному портрету. Чимось невловимим картини Тараса Данилича перегукуються з роботами видатного нідерландського живописця Ієроніма Босха. Але, на відміну від останнього, у творчості якого переважали мотиви трагічності і містики, в автора циклу «Срібна земля» утверджується життєвий оптимізм і світле сприйняття навколишнього світу його героями — лемками, бойками, гуцулами...
З історії відомо, що поетичній назві Закарпаття — Срібна земля — ми завдячуємо українському поету, мислителю Василю Пачовському. Саме йому належить поема «Сріберний дзвін», після публікації якої 1938 року Закарпаття почали називати у мистецьких і літературних колах Срібною землею.
Думається, що творчість Тараса Данилича є своєрідним продовженням справи, розпочатої колись близьким йому за духом поетом. Адже кожна з живописних картин талановитого художника із Закарпаття пройнята щирою любов’ю до рідного краю.
Виставку можна побачити до 6 лютого.
