Формування фотомислення

У будні дні на Фотовиставці «День»-2014», яка відбувається в галереї «Лавра» (вул. Лаврська, 1) до 26 жовтня,  багатолюдно. Серед відвідувачів дуже багато дітей і підлітків. Очевидно, батьки, забираючи дітей після уроків, ідуть усією родиною в галерею. Діти тут не нудьгують — роздивляються фотографії, старші — обговорюють світлини, сперечаються, молодші дивуються та ставлять батькам багато питань. Дехто з малечі малює свої враження на спеціальних ватманах, пише відгуки. Комусь із дорослих відвідувачів може здатися, що дітям не варто бачити світлини з війни або з Майдану. Але, як зазначають ті, хто прийшов на виставку з малечою, тут драматичні події передано через образи та символи, вони не травмують надлишковим натуралізмом, а фото із зони АТО — оптимістичні, такі, що дають надію на перемогу. У фокусі — люди, які творять історію. Важливо, щоб діти бачили ці обличчя, розуміли, хто це, й чому все це відбувається. Дехто з батьків розповідає, що світлини, представлені на фотовиставці «Дня», — це чудова нагода розпочати з дитиною розмову про історичні події, які нині мають місце в Україні, про зимові події на Майдані, про права людей, героїзм і Героїв; про життя в усіх його проявах.  Як один із аргументів, чому виставка репортажних знімків може бути цікавою і молодшому поколінню, — номінація «Світ очима дітей», в якій представлено фото, зроблені дітьми до 18 років. Серед цих знімків чимало знакових. Дивуєшся, як часом юний фотограф може побачити по-новому той чи інший кадр, ту чи іншу сцену з життя, «вхопити» ідеальний момент...

«Виставка «Дня» цього року дуже сильна. Мої вихованці шостий рік беруть участь у цьому проекті, хай він триває й далі», — говорить Микола ЄМЕЛЬЯНОВ, керівник дитячої фотостудії «Погляд» із Чернівців.

Тож приводьте на виставку дітей — раптом ваш малюк, наситившись якісними фотообразами, в майбутньому здобуде Гран-прі фотоконкурсу газети «День»?

«НА ФОТО — НАШЕ ЖИТТЯ»

Віка БАРОН, модельєр, дизайнер:

   — У мене практично очі на мокрому місці. Зрозуміло, що всі події, які відображає ця виставка, безумовно, сприймати дуже важко. І коли трапляються фотографії з дітьми — це якийсь баланс. Я дуже вдячна газеті за те, що ця традиція переходить з року в рік і має дуже багато важливих сенсів й уявлень тих переживань і тих бачень, які кожна людина несе в собі. Це величезна праця, і дуже приємно, що тут багато людей, і всі із зацікавленням дивляться на світлини. Життя складається із творення. Це в будь-якому разі амплітуди, вони йдуть і в плюс і в мінус. І ми бачимо, як вони розгойдуються, звичайно, всі хочуть спокою та урівноваження. Але на цих фото — наше життя, те, що дає нам шанс не забути переживання за цей важкий рік.

«ЩОРОКУ Я ПРИХОДЖУ НА ФОТОВИСТАВКУ З СІМ’ЄЮ»

Ольга ЧУМАК, менеджер із зв’язків зі ЗМI, «Кока-Кола України»:

— Рік був непростий, але з Фотовиставки «Дня» українці постають справжніми оптимістами. Якщо в минулі роки було більше приводів для оптимізму та радості, то  це виправдано: отже, у нас було таке життя. Сьогодні трохи більше суму. Однак ми віримо в краще. Коли я обирала роботи, то виходячи з  виставки, спіймала себе на думці, що вийшла з позитивними емоціями. Виставка показує, що, мабуть, прокинулася наша історична пам’ять, яка має не одне століття змагань за Україну.  Нашому поколінню це зрозуміти  важко. Адже для нього —  це нові емоції та переживання. Якщо ж переглянути всю історію України, то нічого нового. Все це ми вже переживали. І знадобилося 23 роки,  щоб  українці прокинулися. Українець сьогодення —  впевнений, рішучий, трошки злий, бо є потреба захищати свою територію. А втім він людяний і готовий об’єднуватися задля захисту. Щороку я приходжу на Фотовиставку з сім’єю. Це  сьогодні я на роботі, а  завтра прийду з родиною. Дуже добре, що саме зараз є такі фотовиставки. Вони допомагають людям побачили те, що не завжди показують у телевізійних новинах. Це життя, яким воно є. Фотовиставка «Дня» відкриває світ  у тих проявах, на які ти б і не звернув увагу. Вона показує життя зі сторони. Демонструє те, до чого ми не причетні кожного дня. У цьому і є важлива місія фотовиставки «Дня». Як представник «Кока-кола», обираючи роботи, я думала в тренді розвитку нашої компанії. Ми — оптимістичний бренд, стратегія якого — відповідальне ставлення до води, довкілля, здорового способу життя. Тому на Фотовиставці я знайшла цей позитив.

«РОБОТИ ВРАЖАЮТЬ ЩИРІСТЮ»

Iгор ШУМИЛО, екс-директор генерального економічного департаменту НБУ, радник президента Київської школи  економіки:

—  Я дякую «Дню» за цю Фотовиставку. На ній зібрано фото героїв сучасної України, хоча є й антигерої. Але, дивлячись на дітей на фотографіях, розумієш, що герої йдуть заробляти не славу для себе, а мир та спокій для всієї країни. За рік ми зробили те, що змінило зсередини свідомість кожного з нас і далі змінює нашу країну. Фотосвітлини це відображають. Вони вражають щирістю та правдивістю, немає фальшу та награності. Найбільше мені запам’яталися картини військового сьогодення. Я б назвав їх уроками війни. Але за душу також беруть фото з дітьми. Хочеться, щоб у них все було гаразд. На виставці «Дня» зібрано біль, радість, печаль. З одного боку, вона дуже сумна, але з іншого — оптимістична. І  дуже добре, що саме зараз така Фотовиставка є. Адже кожна людина, яка сюди прийшла, не може не надихнутися побаченим.

«КОЖЕН МОЖЕ ПОБАЧИТИ СЕБЕ ЧИ НЕ В КОЖНІЙ ФОТОГРАФІЇ»

Богдан АНДРУСИШИН, проректор із навчально-методичної роботи Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, доктор історичних наук, професор:

— На цій фотовиставці показано різних українців — від немовлят до військових, які воюють на сході України. Та всі ці люди однаково відповідальні за долю нашої країни. Як сказав Ремарк устами свого героя: молоді не означає недосвідчені. Тому що стара людина, не означає — бувала, адже людина могла прожити життя, ніколи ніде не бути, не займатися корисними справами, бути громадсько-пасивною. І, навпаки, молода людина, що пройшла Майдан, пройшла схід, не тільки може говорити про свою позицію та досвід, а вже й своїми діями встигла це підтвердити. У буремні дні цього року слово і діло важливіші за вік. Ми обрали переможцем фотографію, де зображено молоду дівчину періоду Майдану, з активною життєвою позицією (робота «Захищає тисячолітня історія» Миколи Тимченка.— Ред.). Очевидно, це — студентка, яка стоїть на тлі історичних фресок. Це поєднує нашу історію, сьогодення і майбутнє.

На цій фотовиставці представлені надзвичайно талановиті репортери. Звичайно, тут домінують сюжети з війни на сході та Майдану, а мирного життя доволі небагато. Та добре, що воно тут є, адже для людини не є нормою жити в суцільній війні. Ми маємо жити там, де трава зелена й ростуть квіти, де сонце гріє, де люди відпочивають. Але, на жаль, воєнні сюжети створюють нових героїв нашого життя.

Проте зараз такі заходи важливіші, ніж будь-коли, адже тут кожен може побачити себе чи не в кожній фотографії. І це — надзвичайно потрібно та надзвичайно корисно.

«ПОЗИТИВНІ СЮЖЕТИ МОЖНА ЗНАЙТИ У СІМ’Ї, НА ПРИРОДІ ТА ВДОМА»

Наталія ШАРОМОВА, володар спеціальних призів від компанії «Київстар» та Української асоціації видавців періодичної преси — за фотороботу «Вибагливий читач», Київ:

— Запам’яталася фотографія Євгена Малолєтки «Рейс МН 17» із відірваною рукою, зроблена на місці катастрофи «Боїнга» в Донецькій області — зачіпає, впадає в очі. Втім, на фотовиставці «Дня» багато світлих фото. Сама працюю фотокореспондентом, але позаяк я зараз у декреті, то знімаю позитив. Робота «Вибагливий читач» — світлий кадр із життя. Я маю маленьку дитину, вона часом таке робить вдома! Вирішила не ховати фотоапарата, бо багато цікавих кадрів. Сьогодні в Україні позитивні сюжети можна знайти якраз у сім’ї, на природі й удома.

«СВОЮ РОБОТУ Я ВИСТРАЖДАВ»

Володимир ТАРАСОВ, володар спеціального призу ПРОООН — за роботу «Слово і діло»:

— Ця виставка сповнена патріотизму. Я пишаюся за нашу країну! Після всіх негараздів люди стали більш свідомими.

Кожне фото цікаве по-своєму, але особливо цінні роботи, які пропущені крізь душу. Зокрема, Майдан справді гарно можна було зняти в тому разі, якщо ти там практично жив. Коли увесь час ти поруч із людьми, то починаєш їх розуміти, бачити щось неочевидне.

Свою роботу я вистраждав. Три місяці щодня був на Майдані. Ми фактично пишемо історію. Колись про це можна буде прочитати у книжках, а ми допоможемо лишити ці події в пам’яті людей.