Фюрер — тихий мрійник?

Табу, накладене в Німеччині десятки років тому, було знято запуском художнього фільму, в якому Адольф Гітлер зображений уперше не як просторікуватий демагог, а як тихий мрійник. Фільм «Захід» став революційним, оскільки раніше існувало непорушне правило в німецькому кіно показувати Гітлера тільки як другорядну фігуру або персонаж, який взагалі не з’являється в об’єктиві камери.

Новий фільм розповідає про останні 12 днів життя Гітлера в його глибокому підземному бункері в Берліні, в тому числі описується його самогубство, яке фюрер здійснив разом зі своєю дружиною Євою Браун 30 квітня 1945 року.

Сценарій картини написано за однойменною книгою Іоахіма Феста та спогадами секретарки Гітлера Траудль Юнге, опублікованими два роки тому.

Картина, знята відомим німецьким продюсером, сценаристом та режисером Берндом Айхінгером, 55-річним сином солдата вермахту, мабуть, викличе суперечливі відгуки, коли вийде на екрани кінотеатрів у Німеччині. Це має статися наступного місяця. У стрічці злого генія німців зображено як добродушного чоловіка, який любить шоколадний торт, поступово впадає в безумство, коли рушиться його мрія про тисячолітній рейх.

Гітлера досить переконливо грає популярний у Німеччині актор Бруно Ганц. У одній сцені Ганц навіть зображає фюрера плачучим... Він з ніжністю гладить свою східноєвропейську вівчарку Блонді і терпляче вислуховує секретаря. Гітлер в інтерпретації Ганца говорить м’яким голосом з мелодійним австрійським акцентом, далеким від того гавкаючого фальцету, який він використовував для мітингів. За словами режисера, стиль голосу був скопійований ним із єдиного існуючого запису Гітлера, який говорить у спокійному тоні, повідомляє «Дейлі-телеграф».

«Захід» став одним із найдорожчих за бюджетом фільмів, знятих німецькими кінематографістами. Зйомки проходили в Берліні, Мюнхені та Санкт-Петербурзі. Про стрічку вже схвально відгукнулися критики. На їхню думку, картина сприяє процесу деміфологізації зловісного образу, який усе ще домінує у свідомості німців і з яким не може порівнятися жодна інша фігура в історії. Однак критикам потрібно відповісти ще на одне запитання: чи повинен монстр зображатися в кіно як звичайна людина?