Героїчні фальшивомонетники
Однією з несподіванок цьогорічного «Оскара» - відзначення австрійського фільму «Фальшивомонетники» у категорії «Краща іноземна стрічка». Адже до нинішнього часу Австрія не була видатною кінематографічною країною, хоча в останнє десятиріччя явила світу двох найцікавіших сучасних режисерів: Міхаеля Ханеке та Ульріха фон Зайдля. Перший шокував глядачів жорстокими фільмами-дослідженнями темних сторін людської природи («Бенні та його відео», «Забавні ігри», «Піаністка», «Приховане»), а другому приніс славу його повнометражний дебют «Собача спека», відзначений призом Венеційського фестивалю. У більш масових жанрах, однак, австрійські режисери не були серед лідерів. Так що присудження «Оскара» стало справжнім проривом.
Фільм грунтується на реальних подіях. Під час Другої світової війни керівництво Німеччини вирішило підірвати економіку країн антигітлерівської коаліції шляхом друкування великої кількості фальшивих фунтів та доларів. Надмірна грошова маса, за задумом нацистів, мала б зруйнувати фінансові системи Британії і США. Лишалося тільки налагодити необхідне виробництво. І ось заради цієї мети по усіх таборах смерті зібрали євреїв, що мали фах ретушерів, друкарів, уміли гарно малювати або ж працювали до війни на монетних дворах. А чільним виконавцем усієї авантюри став король шахраїв Берліна, фальшивомонетник від Бога Соломон Соровіч (Карл Марковіц).
Режисер фільму, Стефан Рузовіцкі, сконцентрувався на випробуваному сюжеті протистояння в'язнів та тюремників, додавши до нього, однак, певні нюанси. Перед Соломоном та його товаришами по нещастю стоїть надскладне завдання: вижити, не зганьбивши себе. Фальшивомонетники вдаються до тихого саботажу, як можуть гальмують весь процес, щодня ризикуючи бути відправленими до газових камер. Режисура Рузовіцкі невибаглива, але міцна й захоплива. Всі характери - як фашистів, так і в'язнів - точні і правдиві. Найяскравішим серед виконавців є Марковіц. Свого короля фальшивок він грає як вельми багатогранну натуру, цілісну як у безпринципності, так і в несподіваній мужності. Соровіч-Марковіц і кумедний, і трагічний; може бути лютим, а може і жалюгідним, галантний з жінками, хитрий або впертий з чоловіками. Цілком пристойним є, однак, рівень і решти акторів.
«Фальшивомонетники» - це типове «оскарівське» кіно: дещо розважальне, дещо нуднувате, але й повчальне. В Європі є режисери, котрі в змозі зняти набагато серйозніші картини про концтабір. Тож видатним фільм Рузовіцкі не назвеш, але принаймні додатковий стимул до розвитку кінематограф Австрії отримав.
