А гірше буває?

Напередодні першого матчу між другим призером чемпіонату України київським «Динамо» та третім призером чемпіонату Росії казанським «Рубіном» було піднято чимало статистики. За цією статистикою у чомусь перевага бела на боці киян, у чомусь — на боці казанців. Лише за досвідом виступів у єврокубках «Динамо» було на кілька щаблів вищим. Якщо казанська команда вийшла на європейську арену вже у новому тисячолітті, то динамівці вперше зіграли єврокубковий матч у далекому 1965 році. Хто перед грою міг передбачити, що саме гра проти «Рубіну» буде для «Динамо» найгіршим стартом у єврокубках за сорок п’ять років?

Зовні ніщо не віщувало біди. «Динамо» досить впевнено перемогло у двох останніх поєдинках чемпіонату, що разом із звитягою у Суперкубку України настроювало прихильників команди на позитив. Ніби непогано увійшов до команди новачок — нігерієць Ідейе забив чотири м’ячі за півтора тайму, що зіграв у складі «Динамо». Натомість «Рубін», за свідченнями російської преси, виглядав не найкращим чином, та ще й кілька провідних гравців команди не змогли вийти на поле через травми.

Переповнений стадіон імені Лобановського очікував від господарів лише перемоги. Але вже на шостій хвилині холодним душем на ці надії пролилася помилка Діакате. Сенегальський захисник «Динамо» несподівано втратив м’яч у власному штрафному майданчику, після чого на точну передачу Нобоа відгукнувся Касаєв, який і відкрив рахунок.

Після цього динамівці виглядали відверто шокованими. На просту й надійну гру гостей, які побудували свою тактику з розрахунком на захист, протидії у киян не знайшлося. Так само не знайшлося у команді лідера, який би повів інших за собою власним прикладом. Щоб зрозуміти, що російська команда — не аутсайдери чемпіонату України, яких вони перед тим упевнено обіграли, гравцям «Динамо» знадобилося хвилин двадцять. Та навіть збагнувши це, вони не показали нічого, що заслуговувало б на рівень Ліги чемпіонів. А після другого м’яча у свої ворота, який після порушення Хачеріді з одинадцятиметрового забив Натхо, вірогідність зміни рахунку на 0:3 була більшою, ніж можливості гостей забити бодай один м’яч.

Поразки бувають різними. Іноді одній команді просто не щастить, а в другої навпаки, все виходить якнайкраще. Чи можна сказати таке про гру «Динамо» — «Рубін»? Запитання риторичне. Судячи з усього, тренери і гравці київської команди так і не зуміли належним чином налаштуватися на гру під впливом позитивних прогнозів і суцільних компліментів на адресу своєї гри. Команда з Росії виявилася набагато підготовленішою тактично. Футболісти «Рубіну» аж ніяк не перевищували гравців «Динамо» своїм рівнем майстерності. Зате кожен із них, по-перше, знав, а по-друге, сумлінно виконував установку на гру, не піддаючись емоціям. У «Динамо» ж, як здалося, після невдалого початку гри емоції взали гору над розрахунком, а це допомагає лише у грі або із недосвідченим, або занадто самовпевненим суперником. Ні до перших, ні до других «Рубін» віднести не можна.

Ми почали з того, що «Динамо» уперше програло вдома дебютний матч єврокубків із різницею у два м’ячі. Вірогідність перемогти у гостях із більшим рахунком, звісно, існує. Але для того, щоб перетворити цю вірогідність у реальність, динамівці мають показати наступної середи у Казані футбол принципово іншої, набагато вищої якості. Чи здатна сьогодні на це команда? Чи є у гравців та тренерів потенціал для того, щоб зіграти в Казані краще за «Барселону» й «Інтер»?

Найгірший старт, окрім очевидного негативу, має також і позитив. Після прикрого падіння повинен настати підйом. І він у «Динамо» обов’язково буде. Хотілося б, щоб ці зміни почалися вже зараз і перед грою у Казані ми чекали від команди не лише гідної гри, а й перемоги із рахунком, який дозволить продовжити виступи у Лізі чемпіонів.