Iгровий простір третього тисячоліття
Декілька слів про цю, на перший погляд, невигадливу, але надзвичайно захоплюючу гру. Команди флорболістів складаються iз шести чоловік, включно з воротарем. Мета змагання традиційна — забити гол. Ігровий процес — не зовсім. Польові гравці, озброєні пластмасовими ключками, прагнуть загнати «дірявий» пластмасовий м’яч у ворота суперника, які охороняє воротар. Щоправда, на відміну від звичайного хокею, робить він це без ключки, стоячи навколішки.
Як і у будь-якому виді спорту, у флорболі є свої правила. Гра триває три періоди по 20 хвилин кожен. Цікаво, що після «взяття» воріт розігрується спірний м’яч у центрі поля. Замінювати гравців, у тому числі й голкіпера, можна скільки завгодно. Якщо спортсмен не може прийняти пас ключкою, йому дозволяється зробити це ногою або будь-якою іншою частиною тіла (крім рук і голови).
Незважаючи на те, що ось вже понад 20 років проводяться Чемпіонати світу з флорболу, в яких беруть участь справжні віртуози-професіонали, спробувати себе у цьому виді спорту може кожен бажаючий. Згідно з офіційними правилами, для гри можуть використовуватися будь- які майданчики. Головне, щоб вони були рівними та досить просторими (приблизно 20 на 40 метрів). Втiм, флорбольний інвентар є великим дефіцитом в Україні: на вітчизняних фабриках він поки не виробляється, а купувати його за кордоном — для більшості українських громадян задоволення не з дешевих (комплект з десяти ключок та м’ячів коштує близько $200).
Сьогодні у флорбол в Україні грають, на жаль, тільки в Донбасі та Криму, але це не заважає українським командам виборювати призові місця на міжнародних змаганнях. У Києві гра ще не має широкого поширення. Хоча окремі спортивні гурмани вже давно про неї знають, і навіть мають свій «домашній» флорбол.
Флорбол чудово адаптований для гри просто на вулицях міст, і його можуть використати різні соціальні служби та організації як форму роботи з дітьми та підлітками, які велику частину свого часу проводять на вулиці. Можливо, це стане тим універсальним способом налагодження контакту з «дітьми вулиці», якщо продемонструвати їм новий — здоровий — спосіб життя, альтернативний тому, який вони ведуть.
