Інститут сім’ї

Деякі шлюби тривають протягом всього життя, інші — усього рік. Близько третини всіх подружніх пар рано чи пізно проходять процедуру розлучення. Вже давно психологи цікавляться тим, чому деякі пари розлучаються, а деякі — ні. Вони поставили перед собою мету навчитися найбільш точно передбачати ризик розлучення для тієї чи іншої пари.

— На сьогодні нам відома ціла низка чинників, які є безпосередньою загрозою шлюбу, — стверджує Міхаель Вагнер із Кельнського університету, що займається дослідженнями причин розлучень, пише inopressa.ru. Вчений досліджував 42 шлюби й проаналізував як окремі ознаки, такі як бездітність, вік вступу в шлюб, релігійність або професійна діяльність дружини позначаються на ймовірності розлучення.

Такі вчені, як Міхаель Вагнер — свого роду сучасні провісники. Вони підводять основу під так звані регресні моделі за допомогою даних про можливий ризик. Після чого вони вираховують, за допомогою яких чинників можна з більшою часткою ймовірності прогнозувати розлучення. У кінці всієї процедури робляться конкретні висновки. Наприклад, про те, що порівняно з парою, яка орендує житло, квартира у власності зменшує ризик розлучення на 45%. Зрада одного з подружжя, що стала відомою, значно підвищує цю ймовірність. Якщо жінка зайнята професійною діяльністю й рівень її освіти вище, ніж у її чоловіка, то ризик також зростає. Якщо подружжя має спільну дитину або до весілля більше ніж півроку проживали під одним дахом, то ризик знижується.

«Можливе складання особистого профілю ризику», — зазначає Вагнер. Якщо наречений і наречена живуть у великому місті, не дотримуються ніякої релігії й одружилися у віці, меншому за 21 рiк, у цьому випадку, згідно з наукою, їхній шлюб потрапляє в «зону підвищеного ризику». Чим старша пара, що йде до вівтаря, тим позитивніший прогноз. Кожний спільно прожитий рік знижує ймовірність розлучення для чоловіків на 2%, а для жінки на 7%.

Розрахункові моделі, якими користуються психологи, надзвичайно хитромудрі. Джон Готтман, авторитетний американський першопрохідник у дослідженні розлучень, запевняє, що можна стверджувати з імовірністю до 91% розпадеться пара, чи ні. І Готтман — один із багатьох, хто вірить у науковість моделі прогнозів, що використовується ними. «Якщо звести воєдино всі дослідження причин розлучень, проведені за останні роки, то на правильний прогноз можна натрапити в 80% випадків», — зазначає психолог Гай Бодеманн із швейцарського Університету Фрібурга. Він стверджує, що достовірність розробленої ним самим моделі становить 96%.

ВНЕСОК У СТОСУНКИ

Психолог Вольфганг Лутц з Університету в Трірі недавно в одній статті висловив сумніви щодо достовірності цих моделей. «Внаслідок проведених нами досліджень був встановлений істинний рівень достовірності прогнозів щодо розлучення — від 20 до 40%», — розповідає Лутц. Таким чином, із 10 розлучень психологи можуть передбачити від двох до чотирьох. І це, за словами Лутца, є непоганим результатом: «Точність прогнозів нижча, ніж передбачалося раніше. Незважаючи на це, емпіричним шляхом вдалося довести наявність багатьох чинників, які позитивним або негативним чином впливають на шлюб».

Зі всього різноманіття результатів досліджень стає зрозумілим, що ймовірність розлучення підвищується тоді, коли подружжя з презирством розмовляє одне з одним, провокує або деструктивно критикує одне одного. Нові дослідження показують, наскільки важлива комунікативна динаміка. Якщо один із партнерів говорить дуже багато, а інший — мало, у такому випадку знижується задоволення від шлюбу. Співвідношення похвали й критики також впливає на життєстійкість шлюбу. Шлюби особливо міцні тодi, коли, за словами Готтмана, похвала й критика перебувають у співвідношенні 5:1. Інакше кажучи, за одним критичним зауваженням повинно бути п’ять компліментів. Особливо важливо, щоб цей принцип 5:1 дотримувався чоловіком. Оскільки, якщо внесок жінки у стосунки буде менше, ніж чоловіка, то це не обов’язково підвищить імовірність розлучення, вважає психолог Томас Бредбері з Університету Лос-Анджелеса.

Поряд зі стилем комунікації між подружжям існують ще три чинники, що особливо впливають на шлюб: віра в те, що в стосунків є майбутнє, сприйняття щоденних стресів і схожість партнерів. В одному зі своїх досліджень Бодеманну вдалося довести, що так званий цейтнот і щоденний стрес підвищують ризик розлучення.

Велике значення має й те, чи є в пари з самого початку стосунків спільні цінності, вважає психолог Ханс-Вернер Бірхофф із Бохума. У своєму дослідженні він демонструє, що до розлучення більш схильні ті подружні пари, де в партнерів різні уявлення про мораль і про відведені кожному з подружжя ролі. Тобто: до шлюбу вирішальну роль вiдiграє відчутна схожість партнерів, а в шлюбі — реальна.

Деякі випадки підвищеної ймовірності розлучення передаються із покоління в покоління. Якщо в сім’ї жениха й нареченої батьки були розлучені, то й шлюбам їхніх дітей може загрожувати крах. На думку американського психолога Девіда Ліккена, близько 30% ризиків розлучення пов’язано з особистими особливостями, які діти успадковують від батьків. Нервові люди, які самі себе описують як невпевнених і емоційно піддатливих, особливо схильні до розлучень. Можливо, ці якості передаються від батьків до дітей, тим самим імовірність розлучення підвищується.

Вчені розділяють такий феномен, як шлюб, на сотні складових. Однак цифри, які в них містяться, не можуть розкрити причини. Так, шлюбний договір серйозно підвищує ризик розлучення, але чому так відбувається, цифра не розкриває. Чи є причиною те, що подружжя спочатку настроєне на розлучення, або один із партнерів за своєю природою підозріливий, жадібний або вороже настроєний? Чи вимірює такий чинник, як «шлюбний договір», можливо, особливість особистості, що за цим стоїть?

Шлюби тримаються довше, якщо на весіллі присутньо більше гостей. Але чому це відбувається? Можливо, тому, що пара через великий натовп гостей відчуває себе зобов’язаною як можна довше бути вірною даному слову. Можливо, існують й інші причини, але про них поки нічого не відомо.

ТРЕНІНГ АБО ТЕРАПІЯ?

— Я б порадив поводитися з подібними прогнозами обережніше, — зазначає Лутц. — Інакше в пар, в яких великий ризик розлучення, може скластися відчуття, що їхні стосунки безперспективні. Моделі прогнозів мають сенс лише тоді, коли вони можуть пояснити, чому шлюби рушаться. Але для цього необхідна й бесіда — наприклад, у рамках консультацій щодо сімейних стосунків. «Прогнози, — говорить Лутц, — не повинні використовуватися для того, щоб позбавляти пару надії».

Багато з чинників ризику важко або неможливо змінити, наприклад, розмір житла, вік або релігійну приналежність. «Однак життєстійкість шлюбу залежить частіше за все від тих чинників, на які можна впливати, наприклад, від стилю спілкування або готовності подружжя підтримати одне одного», — запевняє Бодеманн. «Можна навчитися правильному спілкуванню з партнером або поведінці в стресовій ситуації», — стверджує він. І тому несприятливий прогноз зовсім не обов’язково означає стовідсоткову ймовірність краху шлюбу.