Iсторія однієї дружби
Це фото я нещодавно зробив у лісах на Рівненщині. Липень тут — ягідний сезон. Люди подекуди цілими сім’ями виходять в ліс і збирають чорничку. Для деяких сільських родин — це єдине джерело доходу за весь рік, для декого — сезонний підробіток, а хтось збирає в своє задоволення — для дітей, онуків і на кілька банок варення. Їздять у ліс переважно велосипедами і скутерами, бо в саму гущавину, а саме там — найпривабливіші чорничні галявинки, машиною не заїдеш, а двоколісний транспорт легко маневрує між соснами і купинами. Увечері лісові дороги, що з’єднують села, стають жвавими, як міські вулиці. Їдуть машини, навантажені ящиками з ягодами, їдуть люди на велосипедах, обвішаних відрами і кошиками, хтось йде пішки. Наступний раз такий жвавий рух тут можна буде побачити, коли почнеться грибний сезон.
На фото — жителька одного з сіл у Рокитнівському районі. Як і всі інші в цей вечір, вона їде додому з лісу. На багажнику її старенького велосипеда — кошик з ягодами. Але вона вертається з лісу не сама — попереду, у велосипедному кошику, їде смішний собачка. Штурман? «Це — Едельвейс, або просто Едік», — знайомить нас жінка. І ніяковіє. Це не мегаполіс, тут не прийнято возити собак із собою у справах, носити їх у сумочках чи кошиках, ходити з ними у кафе. Тут собаки — охоронці дворів і будинків. А ось смішний Едельвейс, очевидно, так не вважає і катається собі серед живописних краєвидів замість охороняти господарське подвір’я. Жінка розповідає просту і зворушливу історію. Вона не планувала брати у ліс песика. Він сам, не знайшовши у дворі господиню, пробіг добрий десяток кілометрів до лісу, де знайшов її і вже супроводжував цілий день, поки вона збирала ягоди. Захищав. Коли прийшов час вертатися додому, жінка сіла на велосипед, а Едельвейс побіг слідом, але згодом почав відставати — все таки завеликі відстані для маленьких лап, втомився. Тож жінка пошкодувала собачку і посадила його у кошик. Така проста історія дружби.
