Капоейра на свіжому повітрі

Усього лише невеликою частиною дороги додому вважають фестиваль «Світ традицій» його ініціатори з міжнародної організації «Цілий світ». На їхню думку, пошуки втраченої гармонії потрібно починати з себе, а конкретно — з традицій. Саме в них збереглася формула ідеальних відносин з навколишнім світом. Ось і пропонують «Світтрадиційники» в останні вихідні весни спробувати прочитати цю формулу в тому вигляді, в якому її відобразили музика і танець, давні традиції різних народів. Форму цього походу вглиб віків обрано звичайну — фестиваль. Місце зустрічі романтичне — острів під Києвом. Щоб потрапити на фестиваль, треба залишити на сайті www.wholeworld.kiev.ua заявку гостя і свої координати. Для глядачів відвідування фестивалю — платне. Організатори фестивалю чекають, що бажаючих буде багато. І тому завчасно попереджають про заборону на спиртне і куріння. (Заядлим курцям дозволять займатися улюбленою справою біля вогнища чи в кафе). Споживання спиртного і куріння в розряд традицій не потрапляє. Це думка організаторів.

Як саме осягатимуть учасники фестивалю мудрість людства? Протягом трьох днів артистів і гостей, які непомітно і поступово також стануть учасниками, буде залучено до захоплюючої дії. У перший день буде представлено культуру Європи як втілення «раціо». Ірландська музика, пристрасне фламенко, архаїчні українські пісні та стародавня слов’янська спадщина. Другий день — Азія. Це територія духу. Тут — пошук втраченої божественності і вияв духовної природи людини. А день третій пройде під знаком Африки — тобто тіла, тепла, пристрасті і життя. І допомагати в цьому будуть виконавці — і не завжди це будуть професіонали, яких розшукав тут в Україні, переважно у Києві, директор цього заходу Дмитро Красноухов. Усі вони за рік існування китайського чайного Центру «Цілий світ» виступили перед її аудиторією. Це нігерієць Акім з барабанними імпровізаціями і практикою танцю. Анжей з «Ер-джазу» і Максим Степанов, який грає на традиційних інструментах Сходу. Ансамбль ірландської музики «Рун», група «Небесна ріка» — суміш Індії і джазу. Костянтин Чеченя, група зі Львова «БурдоN».

Свої програми до виступу готують професійна виконавиця турецьких танців, студія фламенко «Дуенде». Буде представлено різні напрями індійського танцю, музика Анд, бразильська капоейра, суфійські оберти. Крім того, можна буде навчитися одягати сарі, осягнути основи Аюрведи, китайської чайної церемонії, індійської кухні. І це — ще не все. Список учасників зростає кожного дня. За словами Дмитра, подібних фестивалів, наприклад, у тому ж Санкт- Петербурзі, де також діє «Цілий світ», щороку проходить дуже багато. Але наше українське ноу-хау — в тому, що провести таку зустріч у наметовому містечку, давши відчути його учасникам безпосередній зв’язок з природою. Сподіватимемось, що погода, яка в ці дні звичайно дощова, буде нетрадиційною.

А поки організатори активно готуються до фестивалю. На запитання «Дня» відповідає Дмитро КРАСНОУХОВ.

— Дмитре, чим, по-вашому, можна пояснити підвищений інтерес людства до своїх коренів?

— Світ не бачить майбутнього, не бачить, в якому напрямі далі рухатись. Науково-технічний прогрес зживає себе. Люди повертаються до природи, недаремно в багатьох країнах нормою вважається жити за містом. Це бажання повернутися до природних начал, до гармонії з усім світом і зумовило зростання інтересу до світових традицій.

— Свєтлов у своїй «Гренаді» запитував: «Откуда у парня испанская грусть?». Як по-вашому, чому українці так цікавляться чужою культурою?

— У кожній людині живе мандрівник. Кожен хоче пізнати щось нове, а в нашому випадку — це подорож в культуру іншого народу. Людина — істота складна, у неї є внутрішній досвід, глибинний потенціал. Як правило, ці почуття в ній сплять, вони не пробуджені. Контакт людини з культурою іншого народу відбувається частіше випадково, але «своє» людина розпізнає вмить. Ми запросили на свій фестиваль виконавицю індійських танців стилю «одіссі». Це звичайна дівчина родом з Криму, вона в 15 років побачила танець, купила відео з його записом — і за три дні вивчила. Відтоді — вже 10 років займається і навчає інших. На питання, що для вас танець, вона відповідає — це моє життя.

— Чи не виходить так, що наша рідна культура нам якось і не близька? Чому «чужого навчаємось», а «свого цураємось»?

— Це закономірне питання. Наша культура має дуже глибоке коріння. І ми, наскільки це можливо, вивчаємо її. На фестивалі звучатимуть цимбали і бандура в сольному виконанні. (Група «Древо» виступить зі своїми інтерпретаціями давньої слов’янської музики). Крім того, мені б хотілося запросити фахівця, який би міг розповісти про витоки української культури.

По-моєму, важливо вивчити, що є в світі і навколо нас, щоб зрозуміти значущість свого. Відчути свою унікальність для світу.

— Уявимо собі, що серед жителів України проводять опитування, до якої культури вони хотіли б належати. Як ви думаєте, якою буде відповідь?

— Не можу однозначно відповісти. Мені дуже близький дух Індії. Серед моїх друзів багато таких, кому близький дух кельтів — древній дух Ірландії, вони навіть зовні схожі на них. Комусь ближче Африка, комусь — Італія.

— А як довго б вони витримали в тій культурі і чи не захотіли б вони назад в Україну?

— Можу сказати про себе. Мені тут добре. У нас особливі люди. Я був в Італії, спілкувався і з італійцями, і з українцями, які там живуть. У цій поїздці я зрозумів, що щастя — поняття суб’єктивне, воно завжди знаходиться всередині людини, де б ти не жив. А у нас земля славетна, це місце особливої значущості для всього світу. Мені здається, що Україна ще заявить про себе.

— І подібними фестивалями зокрема?

— Так. Але я думаю, що це буде щось зовсім інше. Завдяки цим фестивалям, можливо, у кожної людини виникне любов і прийняття інших народів. А на фоні світових подій — це досить актуально.