Король розслабляється

Це означає, що на глядачів чекає яскраве — на межі кітчу, — і смішне видовище, повне дивакуватих, а то й просто божевільних персонажів.

Педро Альмодовар від самого початку, ще з 1980-х, коли з’явилися його перші фільми, зарекомендував себе як найбільш обдарований і незвичайний іспанський режисер. Панк-рокер, фотограф, художник, відкритий гомосексуал, він із самого початку в безвідмовних пропорціях поєднує в своїх роботах влучний, часто чорний гумор, секс (еротичні сцени у нього завжди хороші), колірну насиченість зображення і безпомилковий добір акторів.

«Я дуже збуджений» має простий сюжет. На борту рейса 2549, що прямує до Мексики, почалися неполадки. Виходять з ладу електронні прилади, ламається шасі. Приречений авіалайнер цілий день кружляє над Іспанією, при цьому смугу для аварійної посадки йому не дають. Щоб уникнути паніки, стюардеси напувають увесь економ-клас снодійним і самі теж впадають у сплячку. Не сплять лише двоє пілотів, трійця пустотливих гомосексуальних стюардів і декілька обраних в бізнес-класі: корумпований чиновник, який привласнив гроші, призначені на будівництво аеропорту, молодожон-наркодилер, параноїдальна порнозірка, незаймана дівчина-екстрасенс з даром передбачення та розгублений кілер.

Безсонним смертникам не залишається нічого, окрім з’ясування стосунків, останніх дзвінків рідним і відчайдушних веселощів. Власне, у фільмі є все необхідне для хорошого життя, або, на вибір, смерті: секс, наркотики і рок-н-рол (Sex & Drugs & Rock & Roll — назва пісні одного зі святих панк-рок-революції Іена Дьюрі). Щось на кшталт рок-н-ролу влаштовують стюарди, кумедно виконуючи пісеньку «Я така захоплена». Наркотики — мескалін, що видобувається з галюциногенних кактусів, — везе в задньому проході згаданий мексиканський наркодилер. А секс починається, коли вся компанія дружно випиває коктейль з мескаліном. У оргії, що послідувала, кожен і кожна знаходить собі пару.

Повторюся, це типово альмодоварівський фільм. Режисер зібрав усіх своїх улюблених акторок і акторів: Сесилію Рот з оскароносної драми «Все про мою матір», Хав’єра Камару («Поговори з нею»), Лолу Дуеньяс («Повернення»); у коротких вступних епізодах — справжнісінькі Пенелопа Крус та Антоніо Бандерас. Все як завжди, але відчувається, що майстер втомився. Немає вже ні тієї енергії, з якою він будував сюжети і добував зі своїх акторів просто неземну легкість і красу, ні еротичної напруги, що створюється з найпрозаїчніших деталей, ні пронизливого поєднання зворушливості й гумору, та й сам гумор вдалий тільки частково. Всі, з Педро на чолі, дуже стараються, але так, як раніше, не виходить.

«Я дуже збуджений» — це жест розслаблення: не зовсім обов’язковий, навіть не дуже збуджуючий. Втім, таке кіно як затяжка доброї марихуани — враження вже не ті, що в юності, але життя все-таки стає барвистим хоч би на один вечір.

Автор дякує кінотеатру «Київ» за сприяння в роботі над рецензією.