«Козацтво у творчості Анатолія Базилевича»

Визнаний майстер книжкової графіки, народний художник України, творець неперевершених образів до літературної класики Анатолій Базилевич відзначив би 85-річчя... До ювілею майстра в Києві, у Музеї гетьманства, відкрилась виставка «Козацтво у творчості Анатолія Базилевича».

Серед основних творів митця — ілюстрації й художнє оформлення до «Пригод бравого вояка Швейка» Я. Гашека, «Пана Халявського» Г. Квітки-Основ’яненка, «Тихого Дону» М. Шолохова, «Співомовок» С. Руданського, «Абу-Касимових капців» І. Франка, «Малого кобзаря» Т. Шевченка, «Українських народних казок», «Кайдашевої сімї» І. Нечуя-Левицького і славнозвісних малюнків до «Енеїди» І. Котляревського, поява яких у київському видавництві «Дніпро» 1968 року стала культурною подією в Україні.

Анатолій Дмитрович Базилевич народився в місті Жмеринці на Вінниччині. Пережив фашистську окупацію, примусову працю на заводах у Німеччині, куди був вивезений разом із родиною і де загинув його батько. Та, незважаючи на всі випробування, Анатолій Базилевич не втратив своєї мрії стати художником.

Мистецьку освіту здобув у Харківському художньому інституті (1947—1953 pp.), після закінчення якого А. Базилевич переїжджає до Києва, де упродовж багатьох років триватиме його творча співпраця з видавництвами, для яких художник проілюстрував величезну кількість творів української та світової класики, книжок сучасних письменників.

Визначальними рисами художнього стилю Анатолія Базилевича є віртуозне володіння мистецтвом рисунку, надзвичайна майстерність у передачі психологічного стану літературного персонажа, гостре, суто українське почуття гумору, а також лаконічна й виразна графічна мова.

Відомий український графік Василь Перевальський у своїй статті, присвяченій пам’яті Анатолія Базилевича, написав: «Не буде перебільшенням сказати, що розквіт на новому етапі української книжкової графіки та розвиток реалістичної школи ілюстрування української книги другої половини XX ст. пов’язані з його іменем і формувалися, безпосередньо чи опосередковано, під його впливом.

Унікальна здатність Базилевича небагатослівною манерою скупого рисунку пером, олівцем чи пензлем створювати глибокий психологічний образ підносить його серед своїх сучасників-колег на одне з перших місць...»

Окрім роботи з книгою, художник займався станковою графікою, монументальним живописом, плакатом. Брав участь у багатьох виставках як в Україні, так і за кордоном. 2001 року митця нагороджено всеукраїнською премією «Визнання» в номінації «Образотворче та декоративно-прикладне мистецтво». Помер Анатолій Базилевич 30 червня 2005 року в Києві.

Провідною темою творчості Анатолія Базилевича, безперечно, є Україна, її народ, історія, зокрема яскраві сторінки, пов’язані з часами козаччини (до речі, сам художник пишався тим, що серед його предків був і запорізький козак).

На виставці в Музеї гетьманства експонуються 22 графічні твори майстра, які дають уявлення про художню стилістику А. Базилевича, його бачення героїчних сторінок нашої історії.

Це ілюстрації до книги В. Голобуцького «Гомін, гомін по діброві», твору П. Супруненка «Знайдена скарбниця», повісті В. Кулаковського та П. Сиченка «Ой гук, мати, гук», української народної пісні «Максим Залізняк», ескізи костюмів козаків та п’ять ілюстрацій до поеми І. Котляревського «Енеїда» (найвідоміша робота художника).

Поет Дмитро Павличко так написав про неї: «Малюнки А. Базилевича викликали і викликають досі у мене глибоке захоплення. Мабуть, ніхто з українських митців не проникнув так досконало в ідею української «Енеїди», як це зробив А. Базилевич.

Тут зображено філософсько-іронічне ставлення української нації до, здавалось би, невідворотних, пригноблюючих подій свого буття, тут неповторна індивідуальність і безсмертність нашого народу схоплені у веселих, життєрадісних образах.

Троянці — насправді це українські козаки — не визнають перемоги над собою ні земних, ні небесних сил, ніщо не може зламати їхнього духу відновлення своєї державності, зупинити їхнього патріотичного життєлюбства».