Крим, що залишився тільки на картинах

Нещодавно заступник міністра культури Криму Ісмет Заатов на запрошення директора Інституту тюркології Вільного університету професора Барбари Кельнер-Хайнкеле, а також директора Музею європейських культур доктора Конрада Вольєра в Берліні протягом місяця проходив наукове стажування в Німеччині. У Музеї європейських культур Берліна зберігаються близько трьох тисяч предметів культури та побуту кримськотатарського народу, які привезли до Берлінського музею з 1842 по 1994 роки німецькі вчені-етнографи. Яка їхня історія? Про це наш кореспондент і розмовляє із заступником міністра.

— До цікавих знахідок у Музеї європейських культур я б зарахував колекцію Нати і Ханса Фіндайзенів. Вони приїжджали до Криму в 1929 році і пробули на півострові понад півроку. Метою їхньої експедиції були збір і вивчення в різних районах Криму предметів, пов’язаних із життям, побутом, мистецтвом кримських татар. До цієї колекції входять дитяче взуття, одяг, головні убори. Судячи зі стану та техніки виготовлення, вони належать переважно до середини XIX століття, тобто це саме ті предмети, яких у музейних фондах Криму практично немає. Дуже цікава колекція інструментів кримськотатарських майстрів із обробки шкіри, ювелірів, вишивальниць. Спираючись на ці дані, можна повністю відновити, якими інструментами користувалися наші майстри два століття тому, як називалися самі інструменти тощо…

У Німеччині я зустрічався з керівниками тюркських фондів. У восьми з них я прочитав лекції про соціально-економічне та культурне становище кримських татар у Криму. Також я зустрівся з представником Меджлісу кримськотатарського народу в Німеччині Ахметом Озаєм, з головою Товариства культури та взаємопідтримки кримських татар у Західній Європі Рахетом Каранликом, із керівництвом представництв турецьких газет «Zaman» і «Milliyet» у Німеччині, з одним із лідерів кримських татар у Берліні Абдурахманом Гюнешем. Цікаве знайомство відбулося зі скульптором Ескендером Еділером. Його батько був вимушений емігрувати з Криму в 1937 році, рятуючись від репресій, до Туреччини до міста Ескишехир. Ескендер здобув чудову освіту в Німеччині, куди пізніше переїхали його батьки. Потім закінчив три художні академії в Німеччині, Швейцарії та Великій Британії. Блискуче володіє кримськотатарською мовою. У нього цікаві роботи, виконані з різних матеріалів — каменя, металу та пластика. Ми домовилися за підтримки Гете Інституту про його стажування в КДІПУ на кафедрі декоративно- прикладного мистецтва та проведення в Криму виставки його робіт.

— Якими шляхами предмети мистецтва та побуту кримських татар із Криму потрапляли до Німеччини?

— Різними. Один шлях — їх збирали для вивчення німецькі дослідники, другий — вивозили самі татари, які емігрували до Туреччини і які потім потрапили до Німеччини. Найбільшою знахідкою в фондах Берлінського музею я вважаю колекцію робіт етнографа та живописця Вільгельма Кизеветера. Це перший етнограф, який побував у Криму наприкінці XIX століття. Він написав понад 60 картин. На них зображені святкування Дервізи (Панаїр) у Байдарській долині, кримськотатарське весілля 1842 року, кримськотатарська сільська школа села Гурзуф, на якій зображений процес навчання дівчаток і хлопчиків, а також великі музичні оркестри народних інструментів, музиканти, які грають у кав’ярнях, повнооб’ємні макети села Гурзуф, Ханського палацу. У своїх роботах Вільгельм Кизеветер постарався передати все до найдрібніших деталей.

У 1903 році в Криму побував німецький вчений Альберт Вахе. Повернувшись до Німеччини, він передав до Берлінського музею колекцію кримськотатарських марама (материнська головна хустка. — Авт. ). У колекції є марама, створені вишивальницями з Байдарської долини, Акмечеті, Бахчисарая. Все ці марама мають стильові відмінності. До речі, байдарську техніку вишивання в Криму я не знаходив ні в музеях, ні у приватних колекціонерів, ні в сучасних кримськотатарських вишивальниць…

— Для вивчення побуту та облаштування житла, культури кримських татар, напевно, найцікавіші художні полотна?

— Ці полотна становлять для нас велику цінність, адже на території СРСР все, що стосувалося кримських татар, у післявоєнний період планомірно знищували. На картинах Вільгельма Кизеветера майже фотографічно чітко переданий фізичний тип наших предків, які жили в Гурзуфі, Байдарській долині, Бахчисараї, — це представники кримськотатарських ремісників (еснафів): ювеліри, пекарі, торговці, чоботарі.

Якщо взяти картини художників першої половини XIX століття, таких як італієць Боссолі, француз Рафе, на них образи й обличчя кримських татар певною мірою стилізовані, трохи прикрашені, а фізичний тип трохи розмитий. Тому я як мистецтвознавець усе-таки роботи Кизеветера ставлю на порядок вище, оскільки вони виконані професіонально й точніші в передачі характерних рис типажу. Їхня етнографічна достовірність має велику наукову цінність. За цими роботами можна відновити картину, який вигляд мали кримські татари в першій половині XIX ст., у що вони вдягалися, яким було їхнє житло. Є роботи, що відображають внутрішнє оздоблення кав’ярень і інших громадських закладів Акмечеті та Карасубазара. Тобто Кизеветеру вдалося з точністю передати пласт традиційної кримськотатарської культури, яка в самому Криму внаслідок депортації взагалі не збереглася…

— Чи ставили ви в Німеччині питання про повернення до Криму тих цінностей, які потрапили туди незаконно?

— Експонати, з якими я ознайомився в музейних фондах Берліна, потрапили на територію Німеччини і зберігаються там цілком законно. Ці предмети були придбані в кримськотатарського населення в середині XIX і на початку XX ст. німецькими вченими-етнографами, приватними колекціонерами, які бували в Криму. Але керівництво Берлінських музеїв запевнило мене в тому, що вони готові нам допомогти у виявленні та поверненні тих культурних цінностей кримськотатарського народу, які були вивезені з кримських музеїв незаконно в період Другої світової війни.

— Чи можлива організація в Криму виставки з колекції Берлінського музею?

— Ми домовилися з дирекцією музею, що ці експонати можна буде сфотографувати, а потім у рамках якогось проекту або за фінансової підтримки меценатів випустити яскравий альбом кримських робіт Вільгельма Кизеветера. Крим уже має такий досвід — один із кримських фондів випустив альбом із роботами Карло Боссолі.

— Ви й надалі підтримуватимете контакти з колегами iз Німеччини?

— З директором Інституту тюркології, професором Барбарою Кельнер- Хайнкеле ми домовилися про спільну роботу із підготовки до видання антології досліджень німецьких вчених про історію, культуру і побут кримських татар. Оскільки, починаючи із Середньовіччя, в Криму побувало багато німецьких мандрівників, дипломатів, дослідників, яким вдалося зібрати великий матеріал про кримських татар, їхній державний устрій. Їхні дослідження були різного характеру: військового, економічного, культурного. Весь цей матеріал ми спробуємо узагальнити, і, я думаю, результати цієї роботи будуть цікаві не тільки в Німеччині та в Криму, а й у всьому науковому світі.