Квітневі прем’єри

«Музичні прем’єри сезону» розбудили столицю, забравши спокій у пристрасних меломанів і навіть урівноважених аматорів. Із перших днів стало очевидно: сучасна академічна музика в Україні існує, має одержимих творців, натхненних виконавців і вдячних слухачів. А значить, має майбутнє.

ПОЧАТОК

На урочистому відкритті в Національній філармонії першими прозвучали сонячні «Паралелі» Ганни Гаврилець, що було музичним подарунком композитору в день її ювілею, — у виконанні Національного симфонічного оркестру під управлінням Володимира Сиренка. Концерт Бенджаміна Бріттена для скрипки з оркестром зіграв Дмитро Ткаченко, блискуче інтерпретуючи аскетично-пристрасну гармонію англійського композитора. І, певно, багатьох у залі заінтригувала несподіваною звуковою палітрою симфонія Святослава Лунєва «Panta Rei». А ще на вечорі прозвучала казкова п’єса «Посвячення», яку привезла гостя з Азербайджану, відома в усьому світі композитор й піаністка Франгіз Алізаде. Свій твір вона написала на прохання Мстислава Ростроповича 2004 року до відкриття Бакинської філармонії.

Франгіз Алізаде була першою виконавицею в Азербайджані й на території колишнього СРСР творів Веберна, Берга, Шенберга, Мессіана, Джона Кейджа, що склалися у вражаючий цикл «Фортепіанна музика ХХ століття». Вона постійно працювала над власними творами — сьогодні вони звучать на престижних фестивалях Європи й Америки. 2003 року Алізаде була нагороджена дипломом і медаллю Кембріджського біографічного центру і включена до списку «Видатних інтелектуалів XXI століття». А до Києва композитор прибула з Парижа, де генеральний директор ЮНЕСКО Коїтіро Мацуура нагородив її почесним званням «Артист світу» за видатний внесок у світове мистецтво. Франгіз Алізаде — голова Спілки композиторів Азербайджану.

Після концерту Франгіз сказала, що вона з великим зацікавленням стежить за творчістю сучасних українських авторів, оскільки вважає українську композиторську школу однією з найсильніших.

— Пам’ятаю величезне враження від музики раннього Валентина Сильвестрова — ми слухали її на засіданнях наукового студентського товариства. Дуже любили Івана Карабиця, який був душею багатьох музичних подій, запрошували його до Азербайджану, грали його музику. До речі, коли я вчилася на третьому курсі консерваторії, написала додекафонну сонату пам’яті Альбана Берга. Ця студентська робота дуже зацікавила Карабиц, і він привів мене додому до Валентина Сильвестрова, щоб нас познайомити... Були часи, коли ми часто приїжджали до Києва. Зараз багато що змінилося, і я була рада отримати запрошення на цей фестиваль. Проведення такого грандіозного форуму — великий патріотичний подвиг, який з року в рік здійснює його музичний директор Ігор Щербаков, чудовий композитор і людина, фанатично віддана музиці.

СПІВЗВУЧЧЯ МЕТАФОР

На камерному концерті «Між словом і музикою» слабих творів не було. 2007 року Польський інститут у Києві запропонував молодим композиторам України написати твори на тексти польських поетів. Саме ці роботи Богдани Фроляк, Олександра Шимка, Богдана Сегіна, Михайла Шведа, народжені між словом і звуком, були виконані «Київською камератою», диригент — Роман Ревакович (Польща), партії сопрано — Агата Зубель (Польща) та Світлана Глеба (Україна). І продемонстрували колосальний творчий ріст наших молодих авторів. А композитор Єжи Корнович, голова Спілки композиторів Польщі, привіз для прем’єрного виконання в Україні своє «Сузір’я IV», що пульсує енергією і талантом...

У фестивалі «Музичні прем’єри сезону» беруть участь 15 хорових колективів, і слухати їх виступи можна майже щодня. Запам’ятався виступ у Володимирському соборі дитячого зразкового хору «Сяйво» з Ніжина (диригент Сергій Голуб) — тепла гармонія Бортнянського, Вериковського, Леонтовича, Стеценка, юні голоси, тихе сяйво розписів храму...

Нові хорові твори Валентина Сильвестрова прозвучали у Храмі Святого Василя Великого. Виходили до вівтаря, змінюючи одне одного, жіночий хор «Павана» Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова (диригент — Людмила Байда), Державна чоловіча хорова капела ім. Л. Ревуцького (диригент — Юрій Курач), хор Київського національного університету культури і мистецтв (диригент — Наталя Кречко), Камерний хор «Київ» (художній керівник і головний диригент — Микола Гобдіч). Кожний колектив зумів донести до слухачів через тексти псалмів і молитов глибинне значення хорового співу — співдружність. І таємний вогонь, прихований у музиці нашого великого сучасника.

Ще одна значна подія фестивалю — Дитяча кантата «Барвінок» Лесі Дичко на слова Степана Жупаніна для дитячих хорів, симфонічного оркестру й ударних (версія для фортепіано, органу й ударних). Композитор створила цей твір 1978 року, а прем’єра відбулася за 30 років після написання.

Рідкісне для філармонії дійство, що включає танцювальні номери і світлові ефекти, відбувалося в залі філармонії. Мела завірюха і звучав реквієм по загиблому герою, діти в барвистих костюмах співали щедрівки, оживала природа, дзвенів лісовий струмочок, а весняна пастораль обіцяла сповнення надій. У фіналі на сцену вийшло понад двісті чоловік (для симфонічного оркестру місця б уже не знайшлося). Чотири дитячі хори виконали урочисту оду про високі почуття до рідної землі, виконали у щирій згоді — і тема виявилася потрібною і сучасною. Кантата «Барвінок» — це гімн життю і вдячності тим, кого вже немає на Землі. Радість розуміти природу: квітка, струмок, дерево і навіть завірюха. І радість розуміти людину.

Відзначимо величезний творчий внесок учасників, зокрема, колективiв «Веснівка» (художній керівник і диригент — Жанна Сосновська), «Дитяча опера» (художній керівник і головний диригент — Наталя Нехотяєва), «Ярославна» (художній керівник і диригент — Луїза Коваленко), «Дзвіночок» (художній керівник і диригент — Рубен Толмачев). Це органістка Галина Булибенко, режисер Володимир Лукашов, який вибудував усю композицію грандіозної вистави, і хормейстер і постановник Наталя Нехотяєва, про яку Леся Дичко сказала: «Диригент від Бога».

Фестиваль триває і з його програмою можна ознайомитися на сайті Культурного товариства vg.co.ua/.