Лабораторія адреналіну

Протягом багатьох років любителі гострих відчуттів шикувалися в чергу заради хвилинки на «Американських гірках» й інших атракціонах, які викликають сплеск адреналіну й перевертають усе всередині. Зараз віртуальні відчуття захоплюють людей до такої міри, що вони здатні годинами просиджувати за комп’ютерними іграми. Унікальний експеримент, що проводить Брендан Уокер, який проголосив себе «інженером адреналіну», розкриє таємницю гострих відчуттів і допоможе закласти підмурок для нових відчуттів і сенсаційних комп’ютерних ігор наступного покоління, пише gzt.ru.

«Лабораторія адреналіну», робота якої в лондонському Музеї науки триватиме три тижні, включає в себе три атракціони: «Бустер», що дає уявлення про фізіологію хвилювання й азарту; «Поїзд привидів», що досліджує механізм страху й передчуття, й «Поїздка в Маямі» — спокійний атракціон, на якому просто приємно покататися. «Ми сподіваємося створити й запровадити в атракціони й елементи комп’ютерних ігор, що дозволяють в реальному часі реагувати на хвилювання людей», — пояснив Уокер.

Один із співробітників «лабораторії адреналіну», професор Ноттінгемського університету Тому Родден говорить, що прагне стерти кордони між реальним і цифровим світами: сьогодні кросівки рахують кроки, годинники можуть вимірювати пульс, супутники визначають наше місцезнаходження, а комп’ютерні ігри виходять із вітальні на вулицю, й замість джойстиків і комп’ютерних мишок люди оперують цілком реальними предметами, наприклад, тенісними ракетками.

Професор Родден очолює проект Equator, розрахований на шість років. Він вивчає, як відбувається взаємопроникнення дійсності й віртуальної реальності. «Ми хочемо зрозуміти, як, наприклад, під час звичайних поїздок на атракціонах, можна використати цифрові технології, щоб відчути реакції людей, подивитися, як вони протікають, і врешті зуміти їх розпізнати й проаналізувати».

Лікарі вже вивчили різноманітні ефекти, що впливають на організм людини, пише The Daily Telegraph. Наприклад, катаючись на «Американських гірках», людина відчуває дію невагомості, сили тяжіння й прискорення, і його мозок намагається розібратися в суперечливих і мінливих сигналах, які надходять від органів чуттів. Атракціони впливають на нервову систему й на вестибулярний апарат, розташований у внутрішньому вусі, який відповідає за розрізнення станів нерухомості або руху.

Ще більше плутанини вносять зорові образи, які вельми відрізняються від сигналів інших систем сприйняття. Усе це може призвести до особливих ефектів, наприклад, до ілюзії власного руху (скажімо, коли ваша машина зупиняється на світлофорі, а сусідня трохи рухається вперед, то вам здається, що ви самі рухаєтеся назад). Мозок реагує на надзвичайний атракціон виплеском могутнього біохімічного коктейлю, й все це для того, щоб справитися зі стресом, який відчуває наш організм. У цей коктейль входять адреналін (епінефрин) і норепінефрин (норадреналін), які здатні зменшувати біль і посилювати подальший сплеск ейфорії. Результатом може бути як задоволення, так і «морська хвороба».

Військові й космічні дослідники займаються цією проблемою вже протягом півстоліття, назвавши її «тренажерною хворобою». Але інженери та вчені ще не з’ясували, як одночасно обдурити всі органи чуття. Досі напевно не відомо, чому одні люди відчувають приступи нудоти, а інші ні.

Тим часом сучасні атракціони розширюють кордони можливого. Останні моделі «Американських гірок» створюють майже граничне навантаження, яке спроможне витримати людське тіло. Тому, щоб про поїздку залишилися лише приємні спогади, потрібно більше знати про те, де кордон між приємним хвилюванням, від якого по тілу мурашки бігають, й переляком, від якого вивертає навиворіт.

У «лабораторії адреналіну» добровольців просять прокотитися з підключеним до їхнього тіла спеціальним обладнанням. Сюди входить акселерометр для вимірювання перевантаження тіла, датчик вмісту кисню в крові, вимірювач електропровідності шкіри (потовиділення) й ЕКГ-монітор, який стежить за пульсом. Крім того, вмонтована в шолом відеокамера відображає всі вирази обличчя — від початку до кінця поїздки. Як у дослідах з астронавтами й льотчиками-випробувачами, інформація передається на комп’ютер в режимі реального часу, а результати вимірювань виставлені на загальний огляд. Це не тільки розважить глядачів, але і дозволить самим учасникам наново пережити самі страшні миті. Фізіологи і психологи використовують цю інформацію, щоб проiлюструвати ефект хвилювання, передчуття і страху.

За словами професора Роддена, аналіз допоможе проектувальникам парків розваг моделювати в майбутньому навіть ілюзію неминучої загибелі. Крім того, атракціони наступного покоління зможуть відрізнити панічний жах від приємного збудження й визначити, коли відвідувачам атракціонів стане погано, щоб вчасно зменшити оберти.

Ці дослідження також допоможуть комп’ютерним іграм вийти за межі ігрових приставок з їхніми традиційними джойстиками й моніторами. Стів Бенфорд з «лабораторії змішаної реальності» Ноттінгемського університету вважає, що «лабораторія адреналіну» допоможе спроектувати нові пристрої та ігри, що сприятимуть ще більшому ефекту занурення у створену реальність.

Бенфорд брав участь у розробці гри Ere Be Dragons, в якій до гравця прикріпляються датчик пульсу й GPS-приймач. По мірі того, як гравець переміщається в реальному просторі, його надолонний комп’ютер створює ілюзію перебування у віртуальному світі, де його переслідують.

У одній з ігор, гуляючи Ноттінгемом, гравці перебували у віртуальному світі, який створювався за допомогою фізичних і фізіологічних змін у їхніх тілах. Гра реагувала на місцезнаходження й дії гравців, які вимірювалися за допомогою крокометра й датчика пульсу. Коли в учасників усе виходить, уявний світ здається квітучим; якщо їх спіткала невдача, то з’являється туман і все темніє. Гра Ere Be Dragons примушує людей більше ходити пішки й вивчати можливості свого тіла.

Інші так звані проникаючі ігри примусили гравців встати із-за комп’ютерів і вийти на вулиці. Два роки тому студенти Нью-Йоркського університету перенесли в реальний світ гру Pac-Man, створивши гру Pac- Manhattan. Вона використовує технологію Wi-Fi, програмне забезпечення з відкритим початковим кодом і стільникові телефони, щоб інсценувати на вулицях Нью-Йорка класичну гру 1980-х років. У старій комп’ютерній версії «пекмен» був просто жовтим кружечком з трикутним ротом, який, керований гравцем, котився лабіринтом, проковтуючи крапки й різні бонуси, а грізні привиди- мисливці намагалися йому перешкодити. У новій грі людина, перевдягнена «пекменом», бігає Манхеттеном, намагаючись зібрати всі віртуальні крапки, якими поцятковані вулиці. Чотири гравці, перевдягнені привидами — Інки, Блінкі, Пінкі й Клайд — намагаються впіймати «пекмена» раніше, ніж він устигне зібрати всі крапки. Подібні ігри поширені також у Сінгапурі.

Ідея «лабораторії адреналіну» зрозуміла: одного чудового дня «реальне» життя являтиме собою щось середнє між поїздкою на атракціоні й комп’ютерною грою.