Лауреатом престижного конкурсу піаністів ім. Ліста вперше став представник України

Нарівні з прапором, гербом, власною мовою і суверенною територією майже кожна європейська держава має й яскравий музичний символ, що втілює національний характер, колорит та артистичний талант його народу. Для центральноєвропейської Угорщини це — геніальний композитор і піаніст дев’ятнадцятого (тобто вже позаминулого!) століття Ференц (Франц) Ліст (1811 — 1886).

Вдячні співвітчизники великого європейця увічнили пам’ять про нього, без сумніву, найкращим в творчому відношенні чином: у 1933 році в Будапешті вперше відбувся міжнародний конкурс піаністів імені Ф. Ліста, що перетворився згодом в одне з найбільш престижних в світі музичних змагань. У чому ж криється його невичерпна привабливість для кожного нового покоління молодих піаністів усіх континентів?

Творчість Лiста — одна з найяскравіших сторінок європейського фортепіанного репертуару. Його твори у найвищому ступені віртуозні, романтичні, вишукані та масштабні. Виконавцю творів Ф. Ліста потрібен яскравий темперамент і творча фантазія, інакше музикування перетворюється у набір технічних вправ, у «склад» піаністичних труднощів. Виконання ж у концерті тільки творів цього композитора — це ще й виснажливий марафон у чисто фізичному значенні, настільки вони складні у віртуозному відношенні.

Конкурс імені Ф. Ліста — «монографічний», тобто передбачає виконання на всіх трьох (а фактично — чотирьох) турах тільки творів цього композитора. Причому вже на першому з них учаснику пропонується «взяти бика за роги» — зіграти одразу три надскладних етюди, кожен з яких піаніст освоює роками наполегливої роботи за роялем. У програмі перших двох турів також ряд масштабних лістівських творів — п’єс, транскрипцій, рапсодій, а також фортепіанних мініатюр.

Після кожного з турів міжнародне журі шляхом виставляння балів визначає рейтинг учасників і проводить «відсів» більшої частини виконавців, залишаючи для виступів у наступному турі найяскравіших музикантів. До третього туру допускаються лише переможці конкурсу — майбутні лауреати (це усього лише кілька піаністів). Вони повинні зіграти найважчу Сонату сі-мінор і один з лістівських концертів для фортепіано з оркестром. Оскільки Соната і Концерт з оркестром виконуються у різні дні, фінал конкурсу фактично є двома турами.

Результати голосування журі на конкурсі цього року (він проходив у Будапешті з 3 по 18 вересня) стали сенсаційними для України: в числі лауреатів було названо учня дев’ятого класу Київської середньої спеціальної музичної школи ім. М.Лисенка при Національній музичній академії України ім. П.Чайковського Вадима Холоденка (клас відомого фортепіанного педагога, заслуженого працівника культури України Наталії Гриднєвої). Ця сама по собі унікальна подія (В.Холоденко — перший український лауреат настільки престижного музичного змагання) незвичайна ще й тим, що юному піаністу п’ятнадцять років виповнилося вже на конкурсі, в Будапешті. У це не могли повірити навіть організатори конкурсу — довелося «підняти» документи. І киянин виявився... наймолодшим учасником форуму піаністів.

А змагатися було з ким: тільки з Росії було заявлено тринадцять чоловік. На конкурс приїхали також піаністи зі США, Франції, Німеччини, Канади, Угорщини, Іспанії, Японії, Польщі, Голландії, Греції, Китаю, Австрії, Болгарії, Словаччини, Молдавії. Хорватії, Чехії (в конкурсі брали участь 58 піаністів). В журі працювали відомі музиканти з Німеччини, Канади, Голландії, Чехії, Італії та Угорщини.

Підсумки конкурсу: перша премія — не присуджувалася, друга дісталася угорському піаністу Петеру Тоту, третьої удостоєні Вадим Холоденко (Україна), Массиміліано Моттерле (Італія), Габор Фаркаш (Угорщина). Хочеться відзначити й зовсім неймовірний факт: творчу перемогу нашого співвітчизника над єдиним серед фіналістів росіянином (Московська консерваторія — визнана «кузня» піаністів екстра-класу).

У концертному залі Будапештської музичної академії, де проходив конкурс, Вадим виконав найвідоміші і найважчі твори Ліста: етюди «Завірюха» і «Хоровод гномів», Іспанську рапсодію, Сонату сі-мінор, Концерт № 2 для фортепіано з оркестром та інші. Всі тури проходили у переповненому слухачами залі. Переможці отримали пам’ятні медалі (це досить важкуватий і дуже красивий твір ювелірного мистецтва), дипломи лауреатів та солідні грошові премії (від трьох до чотирьох тисяч доларів США). Фінансував проведення конкурсу уряд Угорщини.

У різні роки лауреатами конкурсу були видатні піаністи: Анні Фішер, Лев Власенко, Лазар Берман. У 1971 році першої премії був удостоєний київський піаніст Микола Сук, який мешкає нині в США.

Конкурс імені Ф. Ліста входить до міжнародної Асоціації музичних конкурсів (Женева, Швейцарія). Для кожного наступного конкурсу оргкомітетом купується новий рояль американської фірми «Стенвей».

Розмова з юним лауреатом відбулася в стінах його рідної школи.

— Один iз найважчих в світі «дорослих» фортепіанних конкурсів, видимо, не був першим музичним змаганням у твоєму житті?

— «Конкурсоманією» я заразився у 1998 році, коли грав на конкурсі Володимира Крайнєва у Харкові. Тоді це закінчилося третьою премією. А наступного року вдалося отримати друге місце на київському конкурсі пам’яті Володимира Горовиця. У тому ж, 1999 році — перше місце на конкурсі в Донецьку (він називався «На Батьківщині Сергія Прокоф’єва»). А минулого року на іншому конкурсі С.Прокоф’єва у Санкт-Петербурзі я отримав знов- таки третю премію. Але конкурс імені Ф.Ліста — найважчий.

— А як ти туди потрапив? За радянських часів інформація про конкурси частенько доходила до Києва, коли готуватися було вже пізно...

— Ситуація практично не змінилася. Запрошення я отримав абсолютно випадково. У квітні цього року я гастролював в Угорщині. Після одного з концертів мені й запропонували брати участь у конкурсі імені Ліста. Тоді ж надали й повний перелік конкурсних вимог по турах.

— Поїздка на конкурс дорого коштує сама по собі: це — квитки, візи, готель, харчування, нарешті, адже конкурс тривав два тижні. Хто фінансував твою поїздку?

— Додайте до всього ще вступний внесок — більше $ 100 США. Тільки проживання коштувало $25 доларів на день на людину. (Ми були там разом з Наталією Віталіївною Гриднєвою). Я, звичайно, спробував заздалегідь знайти спонсора, але, на жаль, безрезультатно. Отже фінансування виявилося тільки справою моєї сім’ї. Але премія, на щастя, покрила усі витрати.

— На конкурсі виконувалися тільки твори Лiста. У тебе не було алергії на таку кількість музики одного автора? Якби не конкурс, ти взагалі б грав Лiста?

— Ні, алергії на цю чудову музику у мене не було. Хоча, якби не конкурс, я б вважав за краще грати, наприклад, Баха та Бетховена.

Прокоментувати результати конкурсу ми попросили голову Спілки композиторів України, завідуючого фортепіанною кафедрою Нацiональної музичної академії професора Михайла СТЕПАНЕНКА .

— Я захоплений блискучим виступом Вадима Холоденка. Хотілося б також відзначити прекрасну роботу безумовно видатного фортепіанного педагога Наталії Гриднєвої, яка виховала вже кількох піаністів європейського рівня.

Будемо сподіватися, що вже найближчим часом кияни, як і слухачі інших філармонічних центрів України зможуть побувати на концертах талановитого піаніста (хоча б у рамках фортепіанного філармонічного абонемента). Адже не секрет, що від’їзд за рубіж багатьох наших музикантів зумовлений єдиною причиною — незатребуваністю у батьківських стінах.