Літо починається навесні
Від Олексія Залевського всі чекали шоу — але він, як завжди, перевершив очікування, вірніше, повністю перевернув їх. «Сонячний хлопчик» цього разу показав дуже напружене і депресивне, та ще й страшенно вражаюче шоу, яке, як це часто буває iз Залевським, зіграло зі своїм автором злий жарт. Більшість глядачів були настільки заворожені музикою, гримом та макіяжем, що ледве могли помітити, що ж, власне, було одягнене на моделях. Повідомляємо: як завжди, були представлені речі, що не є колекцією в звичному значенні цього слова. Олексій заявляє, що створює одяг для дуже різних людей, і було б дивно, якби вiн був витриманий в єдиному ключі. Дійсно, речі були різні: від золотих шкіряних брюк і шовкових сорочок (чоловічих) до майже класичних чоловічих та жіночих костюмів. Особливо запам'яталися «церковний» одяг — з тканини в хрести і декілька моделей з таємничого матеріалу, що забарвленням нагадує обідню клейонку з фотографічним зображенням «рясного столу».
Олена Голець (торгова марка Dolcedonna) вирішила своєю колекцією звернутися до моди кінця 70-х — початку 80-х років, до легендарного стилю диско. Ідея, загалом, чудова, але дизайнера підвела власна скромність. На матеріалі шаленого диско можна було розвернутися щосили, особливо маючи у своєму розпорядженні приголомшуючі тканини, традиційні для колекцій Голець. Однак колекція вийшла більш ніж скромна, враховуючи той факт, що сьогодні блиск і розкіш переповнюють навіть звичайні моделі без жодних алюзій. Найбільш вдалим виявився блок «Екстравагантний вечір», в шикарних і одночасно романтичних платтях якого знайшов втілення внутрішнiй потяг дизайнера до простої краси, так не схожої на шалені 70-і.
Дім «Шустов», хоч і виставляється на «Сезонах» усього другий раз, вже має своїх стійких шанувальників — приваблює незмінна яскравість і ефектність його в кращому значенні цього слова одеського стилю. Цього разу дизайнер Лариса Лобанова знову подала цілий розсип тем, найбільш вдалими з яких були ковбойсько-джинсова (причому джинсові були зовсім не брюки, а декольтовані плаття з ременями, пряжками і довгими спідницями-хвостами) і шкіряна: одинаково вдалися як сміливі спідниці з нерівно обрізаним подолом, так і червоне вечірнє плаття.
Колекція Ганни Бабенко була однією з найспокійніших і утихомирених на «Сезонах» — як за настроєм, так і за колоритом. Ні, звичайно, там були присутні модні нині яскраві кольори — але частіше в приглушеному, «пастельному» вираженні. Особливо красивими були напівпрозорі блузи- плаття з купонної тканини з малюнком «хвиля». Проте для тих, кому хотілося чогось енергійнішого, були представлені «камуфляжні» костюми та жакет, «зібраний» зi смуг тканини різних кольорів. Доповнювали колекцію моделі з джинсової тканини — причому це знов-таки були зовсім не джинси.
Роксолана Богуцька працює виключно з натуральними хутрами і шкірою, але це анітрохи не обмежує творчу фантазію і можливості дизайнера. Навпаки. Її нова колекція «Viva», мабуть, навіть занадто фантазійна, якщо врахувати, що, як сказано в прес-релізі, «це своєрідний екскурс в історичне минуле». Відвідати його вирішено було вельми нерівномірно і якось однобоко: у вiйсковiй сферi. Не всі посилання можна було розшифрувати, безумовно впізнавалися лише нацистські плащі та кашкети, а також погони, замість традиційної бахроми прикрашені скляними висюльками. Проте для колориту одна з моделей винесла на сцену меч без піхов та історичних прив'язок. У всьому цьому історичному контексті шкіряні жіночі костюми наближеного до класичного крою виглядали, безумовно, дуже виграшно, ось тільки пофарбовані вони були так, що натуральний, чудово оброблений матеріал виглядав дешевою штучною тканиною.
Айна Гасе (перше з цих двох слів — ім'я, а друге — псевдонім дизайнера) в «Сезонах моди» брала участь вперше. Дебютантка показала себе впевненим і, загалом, вже досвіченим майстром, «ніша» якого в українській моді досить чітко визначена. Це виключно комерційний одяг для найперспективнішого сегмента ринку — молодих дівчат, переважно фасонів, при виборі яких не повинно виникнути особливих ускладнень з «посадкою» на фігуру. Літні костюмчики, брючки, водолазки та трикотажні кофтинки були цілком вдалими, менш проробленим виглядав чорний, більш урочистий і, так би мовити, «дизайнерський» блок. У фіналі на подіум вийшла модель в шикарній «канкановській» спідниці з воланами всередині — проте їх було добре видно, тому що спідниця була натягнута їй на голову...
У міру того як індивідуальний стиль Ольги Громової стає чіткішим, про нього вже конкретно можна говорити як про особливе явище в українській моді. Щоб правильно зрозуміти її колекцію, необхідно знати, що дизайнер Ольга Громова своїми моделями намагається розкріпачити українських жінок, змінити їх самоосягнення, вирвати їх із звичних і вже певним чином несучасних уявлень про себе і своє місце у світі. Для тих, хто цього не знає, колекція Ольги може здатися набором уніформи для супер-сексу-вамп- красунь, в який входять і шкіряні шортики, і мінімалістські бюстгальтери, і, звичайно ж, шнуровані чоботи на височезних каблуках. Безумовно одне: такий одяг можуть носити тільки по-справжньому внутрішньо вільні жінки без комплексів.
Олександр Моняк переконаний, що стиль є не що інше, як любов жінки до себе. А одяг, аксесуари та взуття можуть лише підкреслити жіночу чарівність і навіть недоліки перетворити на достоїнства. І потрібно віддати належне дизайнеру: він завжди одягав жінок красиво та захоплено. Причому усіх, незалежно від віку. Цього разу колекція Моняка дуже «помолоділа». Назвав він її «Аліса», на честь керролівської героїні. Звідси — задьорливість та деяка пустотливість, усі ці дуже короткі шортики, насиченість кольорів, струменіючі платтячка та кокетливі бантики позаду розраховані, здається, виключно на німфеток.
А от колекцію Тетяни Земськової та Олени Ворожбит можна назвати універсальною, в тому смислі, що одягатися так доречно як юним дівчатам, так і дамам бальзаківського віку. Літнє відчуття легкості та безтурботності доступне усім, якщо, звичайно, ви відчуваєте себе справжньою жінкою. А одяг дизайнерів — стильні стримані костюми з дуже незвичайним використанням мозаїки (пазлів) зі шкіри в стилі 70-х, приємні теплі кольори, комфортні широкі брюки, дорогі, але неяскраві тканини — допоможе вам навіть трудові будні перетворити в приємне проведення часу.
Колекції львівського дизайнера Оксани Караванської часто сприймаються як витвори мистецтва — блискуча ручна робота, екстравагантність форм, поєднання, які не поєднується, що взагалі властиво сучасній моді, у неї було завжди понадміру. Цим можна було милуватися, але носити... Нинішня колекція в цьому смислі більш комерційна, що можна сміливо віднести до достоїнств дизайнера. Втiм, Оксана залишилася вірна собі. Невипадково і назвала вона колекцію «Перечитуючи «Сон в літню ніч» Шекспіра, або Антологія жіночих капризів», що дозволило Караванській поєднати джинси з дорогими прикрасами, спортивні куртки з романтичними спідницями, діловий костюм з веселими деталями, в двошарових брюках — різні за фактурою тканини. Еклектично? Безумовно. Але жіночий інстинкт ніколи не підведе у виборі, переконана Оксана. Результат? Успіх. Проте, як завжди.
