Магма свободи, що горить

За задумом куратора Расіма Сейдімова, «Магма» — це не проста «прохідна» виставка, а фестиваль мистецтв, який має стати щорічним і проводитися щоосені.

Розташувати експозицію в залах музею «Київська Фортеця» — смілива ідея, покликана остаточно зруйнувати елітарну витонченість світу мистецтва, і сфокусувати увагу глядача на вільному та реалістичному баченні життя художниками, що цілком вдалося, враховуючи характер мистецьких творів і сувору специфіку самих приміщень.

Відразу ж біля входу у виставковий простір глядача зустрічає інсталяція з морськими черепашками, що викликає асоціації з Аравійським морем, далі зв’язок з природою продовжують вода й пісок (подивитися на цей об’єкт у дії можна було на презентації), в останньому ж залі здійснилася утопічна спроба відтворити простір ленд-арту. Наративний і абстрактний живопис, роботи з левкасу та інсталяції дають шанс подивитися на ідею виставки очима абсолютно різних майстрів, з індивідуальним світоглядом, й унікальним баченням. У міру просування по залах, зацікавлений глядач зможе усвідомити своє власне відчуття магми, що горить в надрах душі.

Інсталяція «Шовковий шлях» розповідає про внутрішні трансформації художника, про його особисту реакцію на людей і події, а також про типову для всього актуального мистецтва тему усвідомлення своїх тривог, сумнівів і страхів. Автор «Шовкового шляху» — художник і куратор Расім Сейдімов, так прокоментував свою роботу: «Тривалий час я займався живописом, але зараз мені цікавіше виражати себе мовою предметів, — таких наприклад, як обрубки стволів дерев, полотен, побутових предметів й інших об’єктів, спеціально пофарбованих мною в нейтральний білий колір. Такий підхід дозволяє відхилитися від конкретності й «речовинності», говорити з глядачем про вічні цінності. Я розповідаю про це узагальненою філософською мовою. У «Шовковому шляху» осмислено відразу декілька універсальних тем: це й місце людини в світі, й екологічні проблеми, і мій внутрішній стан. Інсталяція створювалася мною прямо тут, в приміщенні музею, я зробив її всього за три дні до відкриття виставки».

Глядачеві безумовно не доведеться нудьгувати, прогулюючись експозицією. Похмуро-суворі, символічні роботи Олексія Малих та чисті, «дзвінкі» від напруги спектральні кольори в полотнах В’ячеслава Странніка, кипіння вогняних стихій в абстрактному живописі Інни Пантелемонової, аскетичний метаформизм Олега Ясенєва створюють багатоплановий вимір виставкового простору.

І все ж, здається цілком логічним, що в подальших щорічних проектах фестивалю «Магма» восторжествує більш суворий відбір проектів. Це піде на користь всій експозиції, яка, якщо бути об’єктивним, обов’язково має донести до відвідувачів виставки ясно артикульований меседж. Вже сама ідея назвати фестиваль «Магма», говорить про намір могутньо виплеснути на глядача найглибше і найважливіше для художників, їхнє бачення дійсності без фальші й поза стереотипами. Концепцію виставки відображено в кураторській ідеї як «відповідальність українських художників за необхідність постійного нагадування людству: холодний — це вчорашнє, гарячий — це ознака змін!..

При загальній цілісності концептуальної ідеї, її авторська інтерпретація природно, доволі різноманітна, адже «Магма» об’єднала дуже різних творців: Андрія Блудова, Леоніда Бернарта, Анатолія Степаненко, В’ячеслава Странніка, Сергія Алексєя, Расіма Сейдімова, Андрія Барановського, Тетяну Русецьку та Аллу Волобуєву (Slava Frolova-GROUP), Петра Лебединця, Інну Пантелемонову, Богдана Бурака, Валерія та Марину Шкаруп, Ганну Мілевську, Олександра Друганова, Темо Свірелі, Павла Яковлевича, Олексія Малих.

«Кожен з учасників був абсолютно вільний у створенні свого проекту, — розповідає куратор «Магми» Расім СЕЙДІМОВ. — Моє завдання полягало в тому, щоб відібрати роботи і гармонійно розмістити їх у виставковому просторі. Я сподіваюся, що в майбутньому цей фестиваль допоможе всім нам знайти шялх до більшої свободи самовираження художників».

Фоторепродукції надано автором