Металобрухт розбушувався

Зйомки цього фільму обійшлися Стівенові Спілбергу, який підрядився виступити в ролі продюсера картини, в півтора мільйона доларів. Зняти шоу автороботів, що розбушувалися, і десептиконів Спілберг доручив Майклу Бею, який свого часу продюсував заборонену у нас «Техаську різанину бензопилою», знімав (а також виступив у ролі продюсера) «Армагеддон», «Перл Харбор», «Скелі», «Поганих хлопців». Тож тепер два прославленi режисери забавляються за $ 150 млн. іграми в роботів-інопланетян.

Майкл Бей, залишаючись вірним своєму захопленню війною і світовим катаклізмом, зняв черговий голівудський кіноміф про перемогу американського добра над світовим злом. Головний герой коміксу, тінейджер Сем (Шіа ла Беф), мріє про власний автомобіль і красуню-однокласницю, яка звертає увагу лише на крутих хлопців зі стальними біцепсами. Куплена батьком старенька спортивна машина, в яку хлопцю таки вдалося затягти жадану Мікаелу (Меган Фокс), виявляється величезним, висотою в триповерховий будинок автороботом. «Бджілка», як звуть інопланетну істоту через жовто-чорне забарвлення і природжене бажання служити добрим справам, прибула на Землю разом з товаришами, щоб урятувати людство і Всесвіт від злих роботів.

Якщо в літаків радянського міфотворення замість серця був полум'яний мотор, то в металевих грудях автороботів-інопланетян, героїв міфів американських, ховається ніжне, добре серце. Воно і привело ожилий «металобрухт» на Землю, де десять тисяч років тому опинився такий собі магічний «куб-іскра», що володіє немислимою для нас енергією, за допомогою якого злобні роботи десептикони хочуть отримати владу над Всесвітом. Співчуваючі землянам автороботи ризикують своїм металевим життям заради порятунку людства, яке має право вибору. У світові зоряні війни виявився втягнутим простий американський хлопчина Сем, чий прадідусь під час арктичної експедиції кінця позаминулого століття закарбував на своїх окулярах таку собі матрицю «куба». І хоча роботи, здатні сканувати людей, характеризують підлітка як якусь людську істоту, «рівень гормонів у якій спричиняє в ній бажання злягтися з подружкою», Сем виявляється здатним ризикнути життям заради високої мети. Не менш жертовними виявляється і дівча, що має неприємності із законом, і самі добрі роботи, які за допомогою американського плейбоя рятують світ від руйнування.

У картину, так щедро нафаршировану спецефектами і боями металевих велетнів з доблесними солдатами армії США та один з одним (до кінця фільму вся ця ефектна бійня починає лізти з тебе через усі діри), Майкл Бей зумів упакувати ще й увесь джентльменський набір горезвісної американської мрії. Тут є і круті тачки, і не менш круті дівчата, і розкішний особняк з підстриженим газоном, і дбайлива, сувора у своїх звичаях сім'я, і подвиг мужніх янкі в ім'я людства. Чи свідомо режисер проповідує американські цінності навіть у відверто пустому, розважальному фільмі, чи американська ідеологія, незалежно від його волі, сидить у нього в печінках? — особисто для мене це так і залишився загадкою.

Сталася б мені нагода зустрітися з Майклом Беєм, я б його спитав ще про одну річ: а чи варто молодому герою було ризикувати життям, щоб, зрештою, отримавши в особисте користування круту тачку, на яку послужливо перетворився авторобот, який полюбив людей, завалитися на її капоті з симпатичною дівахою? (Саме на такій веселій ноті закінчуються «Трансформери».) Це і є гідний результат того життєвого вибору, про який з таким пафосом вустами розумних інопланетян товкмачить публіці режисер? Боюся, що виразну відповідь на ці запитання ми навряд чи отримаємо у другій частині кінодилогії, яка має бути завершена до 2009 року.

Нам невідомо, як реагували на дитячі забави дорослих дядьок Сбілберга і Бея їхні співвітчизники. Але от на прем'єрному сеансі в київському кінотеатрі «Жовтень» лунав здоровий сміх наших співвітчизників. Здається, вони сприйняли фільм як пародію, і це вселяє надію — нас поки ще не до кінця зомбували голівудським кінопродуктом.