Міра світу — крізь об’єктив

Виставка, дещо по-вченому названа «Реєстрація як творення», відкрилася у київській галереї «РА». Перша й основна риса експозиції, яка може зацікавити наших шанувальників актуального мистецтва, — це її продумана й принципова концептуальність. Адже тут зібрано роботи польських митців iз краківської «Секції фотографії — Нові медіа», що діє, в свою чергу, при Спілці польських художників. Секція ж об’єднує не так фотографів, як художників, які так чи інакше використовують фотографію й інші медіа-технології для створення своїх, особливих образів, що часто виходять далеко за межі чисто «фотографічної» манери. Це може бути наочною документацією якогось перформенса, як на роботах Божени Бужин-Хавинської, чи метафізичний, що не піддається однозначній розшифровці пейзаж, подібний до тих, що відображені на фотографіях Кресценти Глазик чи Петра Шнейдера. Грегор Банашкевич ретельно фіксує металеві значки, вмуровані в стіни або бруківку — типу «обережно, не копати, кабель» чи старовинні каналізаційні люки — і через них відтворює ритм міського ландшафту. Маргарита Шидловська в манірних, майже барочних етюдах дає глядачеві можливість відчути велич і пафос шекспірівської трагедії, а Павло Хавинський портретує камені — грубу й могутню фактуру, яка дивним чином виявляється немовби олюдненою. У свою чергу, Збігнєв Білавка, даючи портрети своїх сучасників, не так женеться за скороминущістю настроїв, як прагне зупинити час, у якому перебуває людина, що виявилася в об’єктиві — тому його фото близькі до театральних мізансцен чи кінематографічних епізодів. Ірина Каленик, єдина українська учасниця виставки, своїми м’якими, дагеротипними колажами вносить необхідну ліричну ноту. Практично кожен учасник «Реєстрації як творення» цікавий по-своєму. Знаменник же в усіх таких різних роботах, один: дати глядачеві безпосереднє, нехай глибоко суб’єктивне, зображення речей, свою — по-своєму красиву — міру світу.