«Мийні засоби», даровані природою

Маленькими мої діти завжди йшли до річки з відерцями, наповненими квітами «собачого мила» — так кажуть у народі на мильнянку — рослину, яка прекрасно милиться у воді, з нею можна гратися коло річки, купаючи ляльок та перучи усе підряд. Мильнянка переважно обирає сонячні місцини біля річок, озер, боліт, на заплавних луках, узліссях, вздовж ґрунтових доріг. Поширена вона майже по всій території України, але найбільше — на Поліссі.

У природі зустрічається досить багато рослин, що можуть утворювати піну. Це відбувається через наявність у їхньому складі сапонінів — особливих поверхнево-активних речовин, які добре розчинні у воді та мають здатність давати пінні розчини, — розповідає кандидат сільськогосподарських наук, доцент Національного університету водного господарства та природокористування Тетяна КОЛЕСНИК. — Бруд із речей емульсія сапоніну змиває, ніби хвиля. При цьому частина молекул розчиняється у воді, а частина — в жирі, утворюючи з мікрочастинками бруду сполуки, які легко вимиваються, лишаючи після себе бажану чистоту.

ПЕРШЕ ПРИРОДНЕ МИЛО — З ГОРИ САПО

Наука, що вивчає лікарські рослини, лікарську сировину рослинного та тваринного походження, а також засоби, які отримують із рослинної й і тваринної сировини, — фармакогнозія. З її допомогою можна ознайомитися і з хімічними особливостями цих речовин, — продовжує розповідь Тетяна Колесник. — Рослини, водні розчини яких мають певні властивості, дають стійку піну, ними можна користуватися для миття і прання.

До слова, назва «сапоніни» походить від латинського sapo — мило. Легенда свідчить, що на священній горі римлян Сапо відбувалися жертвоприношення богам, а суміш із розтопленого тваринного жиру і деревної золи жертовного багаття змивало дощем у глинистий ґрунт берегів річки Тибр. Жінки, які прали там білизну, звернули увагу, що завдяки цій суміші одяг відпирається значно краще. Вони стали використовувати «дар богів» не тільки для прання одягу, а й для миття тіла. Перші миловарні археологи виявили теж на території Стародавнього Риму, серед руїн знаменитої Помпеї.

А от найдавніший опис виготовлення мила археологи віднайшли на шумерських глиняних табличках, датованих 2500 роком до нашої ери. Шумери заливали водою і кип’ятили суміш деревного попелу і козячого жиру. Завдяки цьому отримували миючий розчин, тобто рідке мило.

Відомо також, що тверде мило придумали почасти й араби, які раніше багатьох народів почали прискіпливо ставитися до чистоти тіла й речей, частково — італійці, які вже у VІІ столітті утворили в Неаполі гільдію миловарів. Проте майже до кінця ХІХ століття таким милом люди переважно милися, але не прали, зважаючи на його дорожнечу.

САПОНІНІВ НАЙБІЛЬШЕ В ЛІЛІЙНИХ ТА АМАРИЛІСОВИХ РОСЛИНАХ

Довкілля нам подарувало чимало природних засобів для миття — беріть і користуйтеся, не забруднюючи землю і воду. Звісно, якщо знайшли для себе багато аргументів «за».

Загалом, сапоніни широко поширені в природі, вони зустрічаються в листках, стеблах, коренях, квітах, плодах багатьох рослин, особливо у клітинах підземних органів. Переважно це рослини з родин лілійних та амарилісових. А ще на сапоніни багаті й рослини родини пасльонових, ранникових, гвоздичних, які мають миючі речовини в усіх своїх частинах. Варто також знати, що у молодих рослин їх значно менше, ніж у старих, а з моменту цвітіння їхня кількість значно збільшується.

Мильні рослинні розчини мають, окрім відмиваючого, ще й протигрибкові та антибактеріальні властивості, й у народній медицині ними лікують грибкові ураження шкіри, лишаї, екземи, псоріаз, фурункульоз, вугри. Добрий ефект дає й використання рослин у вигляді примочок для очей при кон’юнктивітах.

Якщо ж ідеться про прання, то сапоніни особливо ефективні для делікатних натуральних тканин, зокрема вовни та шовку, оскільки традиційні пральні порошки часто погіршують їх вигляд. Крім того, сапоніни добре вимиваються водою із тканини і не залишають слідів. Тому вони ідеально підходять і для чистки вовняного верхнього одягу. Використовують їх і при виробництві шампунів.

НАЙПОШИРЕНІШІ МИЛЬНІ РОСЛИНИ — «СОБАЧЕ МИЛО» ТА ХЛОПАВКА

Перекази свідчать, що мильнянку — «собаче мило» -українців навчили використовувати в давні часи татари. Подрібнені корені рослин, а у вегетаційний період і всю рослину замочували у дерев’яних бочках і настоювали до стійкого піноутворення, потім мили тіло, прали одяг.

Може, комусь дрібні квіти мильнянки і здаються непоказними, але садівники й ландшафтні дизайнери іншої думки, вони навіть розводять їх, а декоративні й різнокольорові види висаджують на клумбах садів і парків.

Особливо брудні руки українці завжди мили ягодами бузини. Вони не дають гарної піни, зате добре відмивають бруд. Восени для миття рук, ніг та виведення плям на одязі використовували плоди каштана кінського, який теж містить сапоніни: у шкаралупі їх 11%, у м’якоті — 6%. Як замінник мила застосовували також листя папороті орляка.

«Диким милом» називають і корінь польової, або лугової, гвоздики, що теж має властивість милитися. До родини гвоздичних належить і хлопавка-смолівка, яку особливо люблять діти. Білі квіти цієї рослини мають роздуту чашечку, що гулко хлопає при натисканні на неї. Як мило використовують всі частини хлопавки — квіти, стебла, корені.

Для видобування піни підходить ще чимало рослин, серед них — солодка гола, синюха блакитна, польовий хвощ, заманиха висока, плоди гіркокаштана, квіти нагідки, порошок гірчиці, папороть орляк...

Якщо ж ви вирішили поставитися до використання природного мила з відповідальністю, то екологи радять: для приготування мильного розчину для прання дві-три столових ложки сировини (сухої трави чи плодів) залити літром холодної води, довести до кипіння і проварити на маленькому вогні десять хвилин. Віджату сировину можна покласти у горшки з квітами як мульчу, а готовий відвар застосовувати як засіб для прання.

Для приготування мильного розчину для умивання і миття тіла потрібно одну столову ложку сировини (сухої трави чи плодів) залити літром холодної води, довести до кипіння і проварити на маленькому вогні десять хвилин. Відвари й настої трав використовують і у приготуванні мила ручної роботи.

Все це, звісно, потребує не лише терпіння й наполегливості, але й переконання у необхідності позбавляти довкілля від навали синтетичних засобів, які не лише полегшують наш побут, але і шкодять природі, отож і нам, землі, воді й тваринам. Познайомте з цими рослинами дітей — їм точно буде цікаво!