На думку виноробів, готувати глінтвейн — блюзнірство

Розмаїття варіацій у приготуванні глінтвейну безмежне. Обов'язковим є тільки одне правило: крім шлунка, результат має зігрівати ще й душу. Глінтвейн, висловлюючись коротко, — підігріте вино зі спеціями.

Почнімо з навіювання атмосфери таємничості. Владно й грізно повідомляємо, що в програмі сьогодні глінтвейн. І квит. Це спантеличує капризних гостей, які звикли вибирати. І спричиняє зацікавлення як непосвячених, так і досвідчених. Презирливо пирхаємо в обличчя тому, хто насмілиться супитися або бути незадоволеним. Різко змінивши міміку й допитавши господаря (якщо ми в гостях) на предмет наявності фруктів, спецій і, звичайно, головної складової, статечно віддаляємося.

Беремо пляшку вина (що становить головну складову). Розглядаємо з неоднозначним виразом, який озвучується фразою: «І що за гидоту ми нині придбали?» Цинізм плюс упевненість зроблять із вас на 10 хвилин шеф-кухарем (тільки не захоплюватися, інакше запряжуть готувати все поспіль).

До речі... Вино має бути середньої паршивості. І ніяких пузатих, зелених, французьких Vin de paye... Придатний будь-який червоний вміст пляшки, з міцністю 9—12 градусів. Навіть, якщо його розлив здійснено у місцевості, не позначеній на карті. Оптимальний варіант — «Хванчкара», «Кінгзмарауллі», «Кагор», «Каберне». Коротше, не міцне, не кисле, не отруйне.

Виливаємо в каструлю із двох пляшок (якщо потім подужаємо все це). Каструля ємна, емальована, з ручками, з квіточками... а загалом не важливо.

Далі хапаємо соковитий жовтий лимон, гладимо його і пестимо, говоримо «вибач» і упинаємося в нього зубами. Таким чином позбавляємо його шкірки. Витончено надрізаємо, не розділяючи на часточки. Плід (звучить же як!) має залишитися цілим, але бути готовим випустити весь свій кислючий сік. У каструлю його!

Ставимо каструлю на маленький, скромний вогонь.

Нарешті починається розгул. У каструлю летять усі фрукти, які є в домі. Найкраще підходить гроно чорного винограду (навіть кислого й цілком), мандарин (часточками), яблуко якомога кисліше, апельсин, банан, диня, груша, вишня та інші солодкі, кислі круглі та різані фрукти. Рецепт видозмінюється доти, доки не вичерпається набір усіляких фруктових поєднань і запасів.

Сиплемо цукор. Не більше як столову ложку на пляшку вина, залежно від його сухості і кількості кислих фруктів. Без ентузіазму змішуємо все це, сподіваючись розчинити цукор швидко і розпочати куштувати. Ентузіазм зіпсує ніжні фрукти. А їх чарівність — у цілісності.

Тепер чаклунське зілля. Глінтвейн має обпікати горло не тільки температурою. Відправляємо в «чан» пару-трійку горошків запашного чорного перцю. У тій же кількості — гвоздику.

Обговоримо питання з помічником про кору коричного дерева. Ця добавка тим більше бажана, чим менше вона скрипить на зубах. Тому кускову корицю кришимо не дуже дрібно.

Історія доносить зі своєї глибини згадки про мускатний горіх у класичному рецепті глінтвейну. Я не куштував. Кажуть, його треба дуже мало. До невпізнання мало.

Тепер починається стадія солодкого очікування.

Тут найважливіше — жодного кипіння. Хвилин на п'ять залишаємо каструлю без вогню в закритому вигляді, після чого оголошуємо готовність номер один. Якщо в рядах метушня і паніка, то попередню підготовку проведено правильно.

Розлив відбувається в порядку живої черги. Фрукти при цьому ігноруємо або швидко їх відловлюємо. Ось, власне, і все. Можна розпочинати.

Забійний засіб від простуди. Мікроби валить наповал (іноді разом із господарем).

Вадим МИЛИЧЕВ, студент

P. S. Кількість плодів (окрім лимона) і квітів (окрім гвоздики), які кидають у «пучину» глінтвейну залежно від ваших уподобань, можна звести до нуля.