Надiя-2000 — Георгiй Деметрадзе
Здібних футболістів шукали всюди й, користуючись тим, що товариство «Динамо» було напіввійськовим, робили гравцям такі пропозиції, від яких не можна було відмовитись. Справді, потрапити замість військової казарми на тренувальну базу футбольної команди було не найгіршою перспективою для талановитого футболіста з будь-якого регіону.
Був у «Динамо» закарпатський десант кінця сорокових, у п'ятдесяті капітаном киян був осетин Зазроєв, у шістдесяті в збірній Союзу київську команду представляв росіянин Войнов. Та загалом запрошення гравців з-поза меж України було для «Динамо» останніх десятиліть скоріше винятком, ніж правилом. І не тому, що київські тренери не знали про існування талановитих гравців в Узбекистані чи Таджикистані. Просто там були свої динамівські та армійські футбольні команди, а над усім цим була Москва. Уболівальники старшого покоління добре запам'ятали перший і останній випадок, коли талановитий росіянин потрапив не до Москви, а до Києва проти бажання столиці нашої колишньої батьківщини. Цим футболістом був легендарний Віктор Колотов, без якого неможливо уявити «Динамо» 70-х. А взагалі Україна мала досить своїх перспективних футболістів, щоб разом із Грузією складати основу союзної збірної у вісімдесяті роки. Якось непомітно вичерпалася криниця наших футбольних вундеркіндів. Серед юнаків, народжених в Україні після 77-го року, все важче розгледіти майбутніх зірок футболу. А перемоги для «Динамо» потрібні вже сьогодні.
Попри все своє бажання ввести ФК «Динамо» (Київ) до європейської еліти, почесний президент клубу Григорій Суркіс не в змозі зміцнити склад нашого суперклубу футболістами із Західної Європи чи з Південної Америки. І річ не в тім, що для цього не вистачає чесно зароблених мільйонів. Просто Україна поки не є державою, в якій змогли б нормально жити Зідан чи Роналдо. Розкіш Кончі-Заспи для них є не більшою, ніж для мешканця київської «гостинки» зручності колгоспного будинку механізатора. Переїхати ж до столиці України зі степової Елісти, забутої світом провінційної Самари чи занадто гарячого Владикавказу й досі є зовсім непоганою перспективою. Оскільки питання військової служби перед сучасними футболістами якось не стоїть, заманити їх до Києва можна тільки грошима. Про суми контрактів, якщо такі є, можна нікому не казати. Це вам не країни Євросоюзу, де кожен сантим чи пфеніг має пройти через банк і відповідно оподаткуватись. А щодо мовних проблем, то що в калмицькій Елісті, що у осетинському Владикавказі, що в татарській Казані, що в українському Києві — всі говорять на «общєпонятном». Ніяких тобі англійських- португальських чи якоїсь української. З усіх названих і неназваних причин реальне поповнення для «Динамо» ще довго шукатиметься на території колишньої нашої неозорої.
Сьогодні на часі пошук форварда, здатного замінити в «Динамо» феноменального Андрія Шевченка. Пошуки такого гравця почалися ще «за живого» Шевченка. Однак ні білорус Маковський, ні росіянин Серебренников на роль суперфорвардів явно не спромоглися. В українських командах на провідних ролях залишаються нападники, відомі з початку 90-х. Великі надії покладали влітку 99-го на запрошеного (слово «купленого» просто фізично не вимовляється) з Калінінграда узбека Шацьких. Той повністю виправдав всі надії в матчах з командами класу тої ж калінінградської «Балтики». Коли ж довелося вийти на поле проти європейських грандів, стало зрозуміло, що київським селекціонерам слід продовжувати пошуки. Останнім форвардом, якого Валерій Лобановський захотів бачити в нападі «Динамо», став Георгій Деметрадзе із владикавказької «Аланії».
Його перехід в «Динамо» був обставлений з усіма атрибутами європейського шоу. Спочатку в пресі з'явилися непідтверджені чутки. Потім чутки підтвердились, і пішла мова про страшні мільйони, які просять осетини за свого гравця. Згодом «виявилося», що на Деметрадзе полюють в Європі майже як колись за юним Роналдо. І нарешті хепі-енд із прибуттям нового футболіста до Києва, куди він сам дуже хотів потрапити. До справді західного трансферу в цій історії не вистачає тільки офіційно оголошеної суми контракту. Без цієї дрібнички перехід Деметрадзе до «Динамо» є просто переходом гравця з однієї команди пострадянського простору до іншої. Купівлі без ціни не буває, про що знає кожна перекупка на Бессарабці, а не те що футбольні керівники.
Так чи інакше факт мав місце і тепер залишається тільки чекати дебюту нового киянина в офіційних матчах. Бачаться два реальних варіанти подальшого розвитку кар'єри талановитого грузина. Оптимістичний, коли форвард допоможе киянам здобути хоч кілька очок в груповому турнірі Ліги Чемпіонів, впишеться у склад і допоможе «Динамо» повернути потенціал «шевченківських» часів. В такому разі можливий перепродаж футболіста у власне європейський клуб, на що вже зараз натякають керівники ФК «Динамо». Шлях загалом непоганий, якщо врахувати, що офіційна ціна Андрія Шевченка дорівнювала влітку двом річним бюджетам Луцька або Хмельницького. Є ще варіант песимістичний, коли талант Деметрадзе виявиться дещо перебільшеним і його доведеться або кілька років «доводити» в школі Лобановського, або працевлаштовувати в ближньому чи не дуже далекому зарубіжжі.
Загалом же і київському «Динамо», і всьому українському футболу потрібно зараз приблизно двісті футболістів калібру новопридбаного грузинського нападника. Повірте на слово, що російський чемпіонат, де спалахнула зірка Деметрадзе, являє собою таке ж убоге видовище, що й наш, український. Якщо навіть перефарбувати гравців наших команд, з літака буде видно невиправну печатку «совковості» на їхній грі. Недарма ж Андрій Шевченко, коли припиняв падати від першого ж дотику захисника, а стояв на ногах, виглядав на наших стадіонах інопланетянином. Наш футбол відрізняється від європейського так само, як і наша економіка. І тому саме до європейських стандартів гри має прагнути футболіст українського клубу, який прагне справжнього визнання. Грузинська школа футболу відома своїми талантами. Відома й своєрідна здатність грузинських футболістів краще грати за межами Грузії. Є великі сподівання на те, що цього разу динамівські селекціонери не помилилися й Георгій Деметрадзе стане новою футбольною зіркою міжнародного масштабу. А оскільки українці грузинів у футбол споконвіку обігрували, не відстануть від нового лідера й наші молоді таланти. Мають же вони десь бути! Тож чекаємо з надією нового футбольного року, нових футбольних зірок на українському небосхилі!
