«...Не перша її перемога»
Природно, перемога Насті Петрик підняла приголомшуючу хвилю інтересу до десятирічної співачки з одеського села Нерубайське. Чи не «накриє» ця хвиля дівчинку? Як позначиться на юному таланті слава? Ці питання «День» поставив її мамі Тетяні ПЕТРИК.
— За дочку я спокійна, — говорить вона. — Бо Настя працює. І вельми напружено. Іншими словами, небагато часу залишається на те, щоб звеличувати себе. І потім, у нас є досвід старшої Настиної сестри Віки. Декілька років тому вона, як відомо, зайняла друге місце на Євробаченні. Дочки, звичайно ж, дружать, підтримують одна одну. Переживають, особливо на відповідальних виступах. І приклад старшої сестри для Насті важливий. Але вона не лише на виступи націлена. Коли збираємося всією родиною, то співаємо. Просто так. Для себе. Бо нам подобається співати. І Насті, звичайно ж, теж. А музичність у неї від нас із чоловіком. Він грає на фортепіано, я — на скрипці.
— Настя дівчинка комунікабельна, я б навіть сказала, бойова — пояснює завуч Нерубайської школи Лариса Анатоліївна ДОНЕВА. — З таким характером легко переносити шквальний успіх. — Перемога на дитячому Євробаченні, де вона репрезентувала нашу країну, не перша її перемога. Адже були і телевізійне шоу «Україна має талант», відбірний тур якого проходив у Одесі, коли про неї заговорили вперше. Вдало виступала вона на декількох дитячих музичних конкурсах, у тому числі завоювала перше місце на «Дитячій Новій Хвилі». У її творчому багажі виступи в Італії та Росії. Вона співала дуетом разом із Леонідом Агутіним, Ніною Матвієнко, Філіпом Кіркоровим. І знаєте, «кришу», як кажуть, не знесло. Залишається все тією ж Настею, яку ми знаємо. Можливо, тут і гени «спрацьовують». Адже вона правнучка відомої в нашій окрузі людини П.Полякова. Він був Героєм соціалістичної праці, директором тутешнього радгоспу, слава про який гриміла повсюдно. Разом з цим залишався нормальною людиною.
— Я вперше почула, як Настя співає, коли вона вперше прийшла до нашої школи, — згадує її перша вчителька Ірина НІКОЛАЄНКО. — Ми знали, звичайно, про співочий талант старшої її сестри Віки, і я, вважаючи, що і Настя співає, запропонувала їй виступити на нашому святі, присвяченому початкові навчального року. Можливо, це перший і успішний її виступ допоміг їй швидше відчути упевненість у собі. Ви знаєте, її природна артистичність створює довкола неї дуже світлу ауру. Вона не замкнута, доброзичлива, реготушка така. Я була першою її вчителькою, вела її з першого до четвертого класу, зараз вона в п’ятому, так що був час розібратися в ній. І про Настю можу сказати лише добре. Мені здається, у неї є запас міцності проти того, щоб не піддатися «зоряній» спокусі. Вона добре ставиться до однокласників, і вони до неї. Діти за неї уболівають. І коли Настя приїжджає після виступів та розповідає нам, як усе було, ці зустрічі стають для всіх нас маленьким святом. Звичайно, в нашій школі розуміють, яка нелегка ноша лежить на вутлих дитячих плечах. Але дитина зобов’язана вчитися. Ми надали Насті вільний графік. Це з одного боку. А з іншого — особливих поблажок не робимо. Адже знання, в першу чергу, гуманітарні, їй будуть потрібні.
