Нестерпна легкiсть самоiлюзiй

Євген ГЛІБОВИЦЬКИЙ, тележурналіст:

1. Їх було кілька. Це спортивний блок мовлення на Першому Національному , який останнім часом критикують, кому не ліньки. Отже, помітили. Насправді, ніщо не робиться одразу на відмінно. «Спортсмени» НТКУ заклали фундамент, справжні плоди якого ми отримаємо через роки.

«Телеманія» («1+1») з оглядом останнього десятиліття цінна не лише змістом і формою проекту — це був чи не перший осмислений погляд на власне українську новітню історію. Важливо, що це не була калька з НТБ. Інтелігентність пана Макарова, сподіваюся, стане певною міркою рівня осмислення та манер автора інформаційних програм. Це важливо у країні, якою 70 років керував пролетаріат.

2. Знову ж таки — їх кілька. Це спортивний оглядач Першого Національного Олександр Гливінський , який має те, чого бракувало його попередникам: рідну українську мову, приправлену вкрапленнями галицизмів, що є живою мовою, автентикою; вільність стилю і інтелігентність подачі; відчуття сучасних течій, обізнаності з тим, що і як роблять колеги не лише у білокам'яній, але й на Заході.

Хочеться відзначити декого з тих, хто переважно за кадром. Це — троє людей, які поєднують у собі виняткову чуттєвість, майстерність викладу та розуміння матеріалу. Павло Кужеєв («Люди», ТІА «Вікна»), який виправдав назву свого проекту. Шкода, що ця програма не була доступна багатьом глядачам поза Києвом. Світлана Усенко («7 днів», Перший Національний): її соціальна роль — «відкривач очей». Чомусь лише одиницям дано бачити й розуміти те, що в буквальному сенсі відбувається поруч. Леся Сакада (ТРК «Ера») — ще один публіцист дуже високого гатунку. Шкода, якщо наступного року ці люди загубляться у вирі кон'юнктури й багатоликості вітчизняного телепростору.

3. Це — «Епіцентр» на «1+1» , який став рідкісним поєднанням фаховості й чесності. Тішить, що цей проект отримав продовження у двох післявиборних нічних проектах і шкода, що давався цей проект такою ціною. Бо постійне чергування машини швидкої допомоги біля студії — ознака ненормальної атмосфери у вiдносинах між медіа та політичними колами.

5. Бракує орієнтованості на глядача. Бракує толерантності політиків, які вважають, що до всього у них є діло. Бракує фахової телевізійної школи. Бракує грошей і вміння їх заробляти, бо втрачати — навіть добре — вже навчилися. Все решта — на місці.

Ганна БЕЗЛЮДНА, «Інтер»:

1. Те, що журналісти «Інтеру» з'явилися на екрані як ведучі. Хоча, можливо, телевідкриття — дуже гучно сказано. Для мене це лише зайве підтвердження аксіоми: якщо в людини є потенціал і якщо дають можливість його реалізувати, вона виявляється як професіонал.

3. Однозначно — політичне шоу телеканалу «Інтер» «Титан і К о » — «Титан і К о -II. І корабель пливе» , присвячені виборам Президента України. Своїм успіхом вони повинні завдячувати нестандартній подачі подібної теми, тому й викликали величезну цікавість глядачів. Свідчення цього — високі рейтинги і великий потік листів та дзвінків глядачів iз проханнями продовжити створення проектів, аналогічних «Титан і К о ». «Титан і К о » довів, що можна і треба бути чесним щодо глядача і щодо своєї професії.

4. Не хотіла б вимовляти назву програм, але впевнена, що глядачі та телевізійники зрозуміють, про що йдеться. Їх було зроблено неохайно й «під» конкретну політичну силу. Виходили і в Україні, і в Росії. Мені як журналістові насамперед і як людині надто неприємно, боляче й образливо, що такі проекти потрапляють у ефір. Подібні «події» в корені суперечать самому поняттю журналістики. Всередині в кожного повинна бути певна грань, межа, за яку не можна переступати. Не приймаю людей, які заради короткочасних інтересів здатні продати своє ім'я та професію. Не знаю, можливо, для замовників ці програми зіграли позитивну роль. Але для телебачення це — величезна невдача. Не хотіла б, щоб подібні речі повторювалися.

5. Найголовніше, мабуть, — бракує професійної самооцінки.

Іванна КОБЕРНИК, тележурналіст:

1. Телевідкриття? Щось нічого не згадую.

2. Цього року я побачила зовсім іншого Миколу Вересня . Передусім це стосується його телемостів, а також участі в «Ночі виборів» . Це була немовби інша людина, інший рівень осмислення інформації.

3. Перша «Ніч виборів» на «1+1». Це той випадок, коли про телепередачу, мабуть, писали майже стільки ж, скільки про подію, якій вона була присвячена.

4. Мабуть, це взагалі «медіа-невдача»: освітлення передвиборної президентської кампанії у ЗМІ, особливо на телеканалах.

5. На початку грудня я була в Німеччині на конференції, присвяченій нашим виборам. Більшість учасників говорила про те, що українським журналістам не вистачає знання власних професійних прав і уміння себе захистити, коли виникають складні ситуації.

Тетяна МАХОРТОВА, директор програм Луганського кабельного телебачення:

1. Найвизначніша подія для нашого каналу — присвоєння шеф-редактору редакції інформаційних програм Галині Буші звання заслуженого журналіста України. Вважаю, що це — визнання нашої роботи.

2. Кучма — під час виборів.

3. Перехід «ЛКТ» на нову концепцію інформаційного мовлення. У нас зараз щодня — п'ять випусків новин, розширилася їхня тематика.

5. Як на мене, то регіональному телебаченню не вистачає тієї високої планки, яку ми бачимо на наших і російських центральних каналах — «1+1», «Інтер», НТВ.

Олександр ЧУПРИНА, технічний директор «Чорноморської телерадіокомпанії»:

1. Те, що почали запроваджувати вуличне, інтерактивне за своєю суттю телебачення. Це ідеально — для зворотного зв'язку і зв'язку між регіонами, але, на жаль, було запущено заради пропагандистських цілей.

2. Микола Вересень . Мені сподобалося його професійне вміння вивести передачу iз тупикового стану. І відзначив я це не стільки дивлячись «Табу» чи телемости, а під час першої «Ночі вибору» на «1+1» .

5. Не вистачає позитивних емоцій, позитивних прикладів, перспективності, більш яскравих самобутніх українських програм. Поки наше телебачення занадто політизоване.

Федір ТЕРПИЛОВСЬКИЙ, програмний директор телекомпанії «ТЕТ»:

1. Всеукраїнський конкурс регіонального ЗМІ «Золота хвиля» . Незважаючи на численні організаційні проколи, він справді потрібен. Це реальний огляд сьогоднішнього стану і рівня Українського телебачення, який не виключає — що головне — момент чесного змагання (на відміну від «Золотої ери»).

2. До телегероїв я б відніс Ларіна і Казанцева з російського серіалу «Вулиці розбитих ліхтарів» , який уже декілька разів ішов по різних телеканалах. Це дуже життєві персонажі, а колізії їхніх історій цілком перегукуються і з українською дійсністю. На вітчизняному ж телебаченні подібних поки що не бачу, тому що телеобличчя (або телегерої), по-моєму, це не тільки голови, які більш або менш виразно повідомляють теленовини...

3. Якщо до телепроектів року відносити програми, які не просто «вистрілили», але і прижилися на голубому екрані, то, можливо, це «Лото-забава» («1+1»). Ігрових програм, до того ж справді захоплюючих і цікавих, катастрофічно не вистачає, тому з білою заздрістю дивлюся російські «Два рояля» (хоча гра ліцензійна, тобто куплена на Заході). А тут хоч щось своє, проте до відпрацьованості тут іще далеко. Однак є хоч куди розвиватися...

5. Не вистачає багато чого. Однак передусім — зрозумілих і справді чітких правил гри, але однакових для всіх. Якщо ці правила змінюються досить часто і до того ж для одних вони діють, а для інших — ні, то це вже і не правила. Чим іще може заробляти собі на життя телебачення, якщо не власним виробництвом і рекламою? Проте й тут усе заплутано. Забезпечте пільги виробникам і сучасний підхід до реклами на телебаченні — і незабаром наше ТБ зможе не тільки виживати (як сьогодні), а й розвиватися цілком на рівні сучасних вимог, із дійсно цікавими тривалими телепроектами, а не разовими телеакціями (щонайбільше), як нині.

Андрій ШЕВЧЕНКО, Новий канал:

1. «Великі перегони» : виявилося, наше телебачення може показувати політику і ТАК.

Конкуренція у трансляції рейтингового футболу.

3. Виборчі ночі на різних каналах: ні в що інше стільки праці і нервів не вкладено.

4. Висвітлення передвиборної кампанії.

«7 днів» — недонародилися.

5. Бракує виконавської майстерності. Головна причина: телевізійники розбещені увагою, грошима та ілюзорною легкістю кар'єри.

Ірина ВАННИКОВА, СТБ:

2. Безперечним лідером вітчизняного ТБ можна назвати чинного Президента — як за частотою появи в ефірі, так і за багатогранністю екранного образу.

3. Як на мене, телепроектом року можна вважати висвітлення ТБ передвиборної кампанії. Кожний телеканал продемонстрував свої можливості і проявив свій творчий потенціал. Апогеєм же стала перша телевізійна виборна ніч.

4. Якби йшлося про моє особисте «ТБ-розчарування року», я сказала б, що це припинення виходу програми «Епіцентр-дебати» після першого ефіру.

5. Вітчизняному ТБ бракує творчих ідей і їхнього гідного втілення. Голови телевізійників зайняті насамперед пошуком фінансування, і вже потім — творчістю. Тож, найвірогідніше, на порозі третього тисячоліття стара істина «Творець має бути голодним» навряд чи себе виправдовує.

Валентина ПАСТУХОВА, старший редактор редакції інформаційно-аналітичних програм Закарпатської обласної телерадіокомпанії:

1. Теледебати В'ячеслава Піховшека .

2. Команда ведучих «Подробиць» з «Інтера» .

3. «Ніч президентських виборів» на «1+1» .

5. Знаю, приміром, що на УТ-1 дуже багато проблем, які ні від кого не залежать, тяжко вирішуються.

Лаврентій МАЛАЗОНІЯ, телепродюсер:

1. Мені сподобалося, як на НТВ вибудували весь політичний блок мовлення, де спорт, кримінал, політика — все в технологічному плані було підпорядковане одному — виборам до Держдуми.

2. Бенні Хілл — найкращий герой, тому що він — просто Бенні Хiлл.

3. Вибори президента в Україні, вибори у Державну думу в Росії, затемнення Місяця 28 липня і затемнення Сонця 11 серпня. Усі ці події мали відображення на екрані, але з різним успіхом. У технологічному плані найбільше поталанило двом останнім подіям: їх подавали за законами драматургії — прелюдія, сам факт, епілог.

5. Напевно, не вистачає потрібних для телебачення людей. Я кажу про тих, кого називають «таймінгами» — у потрібний час, із потрібними ідеями, розумних і з характером.