«Очищення» простору
Як на Луганщині вдалося провести арт-подію по сусідству з бойовиками
На початку травня, коли терористичні акції на Донбасі перетворилися на справжню війну, а озброєні люди в балаклавах стали жахливою частиною повсякдення міст та селищ регіону, кілька українських і закордонних митців здійснили біля Алчевська мистецьку подію, намагаючись протистояти насильству силою арту.
Зробити творчу акцію в сторічній садибі Мсциховського у селищі Селезнівка під Алчевськом учасники агенції «Артполе» задумали ще влітку 2013 року. Для участі було запрошено поета Сергія Жадана з Харкова, митців із Києва, Донецька, Львова, Сум, Миколаєва. Також приїхали учасники з Білорусі та Польщі, австрійська танцівниця Андреа Хандлер. Допомагали у проекті місцеві діячі Олег та Сергій, які, між іншим, вели перемовини з місцевими «прибічниками федералізації».
Проект спочатку мав задум наповнити новими смислами старовинну унікальну садибу, яка за радянських часів була жіночою колонією, наркологічним диспансером, «очистити» її простір творчими енергіями. «Для нас було важливо, що Жадан походить саме із цього регіону, з Луганської області. І ми планували акцію як своєрідний місток між сходом і заходом», — пояснює одна з організаторів події Мирослава Ганюшкіна.
Бурхливі та страшні події не змусили ні організаторів, ні учасників відмовитися від задуму. «Ми раді, що все відбулося без ексцесів і результат виявився вдалим, саме таким, як ми сподівалися. І вистава вдалася, і інсталяція спрацювала, і лендарт-об’єкт вийшов гарний», — розповідає Мирослава.
Єдиним відчутним наслідком подій стало суттєве зменшення кількості глядачів: якщо на першу частину заходу до садиби в Селезнівці доїхало біля ста п’ятдесяти глядачів, то на другу зібралося лише кілька десятків людей. Незвичайні мистецькі події було задокументовано і скоро їх продемонструють у вигляді фільму. Також автори обіцяють показати його наживо у Києві та на гастролях по Україні та в Європі. «Ми хотіли б і надалі регулярно організовувати подібні події в садибі, — мріють автори. — Але це залежить від того, що взагалі буде з цією територією».
Учасникам творчої лабораторії довелося поспілкуватися щодо організаційних питань з проросійськи налаштованими місцевими жителями. Спочатку в них навіть склався «конструктивний діалог». Але пізніше творчістю гостей зацікавилися «добре озброєні люди», за словами учасників — явно не місцеві. Їм не сподобався арт-об’єкт — терикон, на якому митці висадили лаванду, перетворивши його на лендарт. «На териконі було побудовано коло з каміння, щоб окреслити об’єкт. Воно роздратувало «озброєних людей». Бойовики сказали нашому місцевому представнику Олегові, що ми будуємо майданчик для вертольотів або позначаємо ціль для ворожих ракет, і змусили все зруйнувати», — розповідає Мирослава Ганюшкіна.
Незважаючи на складну зовнішню обстановку, організатори впевнені, що проект вийшов конструктивним для людей у регіоні. На вистави приходила молодь та літні люди. І хоча сприйняття цих витворів мистецтва, на думку авторів, потребувало певного рівня мистецької підготовки, частина населення висловила щире захоплення.
«Кожен має робити свою справу за будь-яких обставин. Можливо, мистецтво не має таких безпосередніх наслідків, як гармати, але воно працює з часом, — розмірковує Мирослава Ганюшкіна. — Якщо говорити про локальні ситуації, то в них перемагає зброя. Але в перспективі все одно перемагає мистецтво».
