Одеському оперному потрібні спонсори і меценати
Вінцем безперечних достоїнств Одеси є Одеський театр опери і балету, прославлений на весь світ своєю архітектурною завершеністю. Із засобів масової інформації відомо, що нині він — на грані руйнації і поставлений на капітальний ремонт, який, однак, через брак коштів зараз припинено.
Мені завжди приємно згадувати, що свого часу я зіграв певну роль для врятування від руйнації цього архітектурного шедевру. А було це так. У 1955 році, коли я працював у відділі науки й культури Міністерства держконтролю УРСР, одержав завдання перевірити фінансово-господарчу діяльність цього театру. Під час ознайомлення зі справами, впало у вічі, що в окремих стінах будівлі утворилися тріщини, які подекуди досягали 8-10 см ширини, а так звана царська сходина через аварійність була зовсім закрита для відвідувачів.
Директор театру Іванов, колишній балтійський моряк, мені доповів, що вже протягом останніх п’яти років безуспішно домагається ремонту театру, але ніяк не може подолати байдужість державних чиновників. У місцеві й республіканські органи написав сотні листів і телеграм, але безуспішно. І пред’явив кілька томів цих паперів.
На задвірках театру я побачив величезну купу, кілька десятків тисяч тонн силікатної глиби, заготовленої для силікатизації грунту під будівлю театру. Однак жодна будівельна організація не наважувалася братися за цю справу, позаяк у ті часи ще не було досвіду й відповідної техніки боротьби з оповзнями.
Про критичний стан театру я негайно доповів по телефону своєму начальнику — завідуючому відділом науки і культури Міністерства держконтролю Олексію Кулєшову, але він категорично заборонив мені займатися цією справою. Мовляв, програмою перевірки це не передбачено, тому нічого підміняти Міністерство культури та місцеві партійні й радянські органи.
Однак, незважаючи на цю заборону, я ретельно вивчив всі матеріали, які стосувалися ремонту театру і по поверненні до Києва, порушуючи службову субординацію, негайно доповів про це Міністру держконтролю Караванову (до речі, в минулому — теж одесит). Міністр з розумінням сприйняв мою інформацію й зажадав написати коротку довідку, розмножену в кількох примірниках, з якими в той самий день звернувся до тодішнього секретаря ЦК КПУ Кириченка та інших вищих посадових осіб республіки.
Після звернення «Укрпівденнобуду» було доручено провести зміцнення грунту під театром. Робота розпочалась негайно, а по її закінченні розпочався капітальний ремонт театру, який після цього представ у первісному вигляді.
На превеликий жаль, через 50 років руйнівна дія оповзня відновилася з новою силою. Зважаючи на унікальну цінність цього архітектурного й культурного шедевру, хочеться гукнути на всю Україну: «Агов, спонсори і меценати — грошовиті організації й особи Одеси й України! Рятуйте перлину архітектури й українського мистецтва!»
Всякий сущий на нашій грішній землі намагається після себе залишити якийсь слід. Цей слід може бути добрим для нащадків і для історії. Згадайте, що в минулому багаті люди, такі як родини Ханенків, Терещенків, Симиренків, Бродських та багато інших своїми грішми завжди служили доброму ділу.
