Оперна одіссея Тараса Штонди
Соліст Національної опери України нині входить у ту вікову смугу, яку щодо баса заведено називати «золотою». А в нас з’являється все більше підстав пишатися досягненнями Тараса Штонди на оперній сцені — як удома, так і за кордоном.
На початку жовтня співак приїхав до столиці Кореї. Там у рамках проекту «Баси ХХI століття» відбулися концерти, в яких солірували п’ять басів з країн СНД. Виступи проходять у супроводі симфонічного та камерного оркестрів. Цікаву програму підготував і Тарас Штонда.
Нашому басу, незважаючи на щільний творчий графік, вдається свій гастрольний графік коригувати з репертуаром Великого театру та Національної опери України. У вересні Т. Штонда активно виступав удома — в Києві. У філармонії відбувся його сольний концерт разом із Симфонічним оркестром під управлінням Ігоря Палкіна. До програми увійшли дванадцять оперних арій. Не є таємницею, що проспівати цілу виставу буває набагато легше, ніж концерт. Адже в спектаклі будь- який соліст «включається» лише в місцях, зазначених композитором. А виконати цілу концертну програму з оперних арій означає продемонструвати незвичайну витривалість. Будь- яка арія — це розгорнутий твір, що потребує максимального вокального «викладення».
Програма Штонди частково стала даниною пам’яті іншому видатному українському басу — Борису Романовичу Гмирі. На честь 100-річчя від дня народження свого славетного попередника Штонда дав сольний камерний концерт у серпні в стінах Андріївської церкви, а також виступив у ювілейному вечорі пам’яті співака в Національній опері України.
Нинішній сезон розпочався для співака трьома виступами в опері «Хованщина» у Великому театрі Росії (зокрема на відкритті сезону Великого). Цілий місяць Театральну площу Москви прикрашав величезний плакат (20х7 метрів), на якому великими літерами було написано, що виконавцями головних партій у «Хованщині» будуть Лариса Дядькова (Марфа) і Тарас Штонда (Досіфей). Наш співак нині є солістом двох головних оперних театрів у Росії й Україні. Багато гастролює. Цінителі опери ледве встигають стежити за успіхами Штонди. Наприкінці вересня він виступив в Українському домі на концерті, в якому також взяли участь його колеги з Великого театру, співаки з Італії й Санкт-Петербурга. Не менш значною подією артистичного життя Штонди стала його недавня участь у фестивалі «Празька осінь». Там український співак виконував вокальний цикл Мусоргського «Без сонця» з оркестром «Російська філармонія» під управлінням головного диригента Великого театру Олександра Ведерникова-молодшого. Як відомо, цей цикл Мусоргський написав для баса з фортепіано, але цього разу звучала оркестрова версія твору в аранжуванні Едісона Денисова. Штонда виступив дуже вдало, і його вже запросили на наступний фестиваль, який відбудеться восени 2004 року.
Незабаром на компакт-дисках має вийти повний запис «Руслана і Людмили» Глінки, здійснений голландською фірмою «Пентатон» (підрозділом фірми «Філліпс»). Цей запис здійснено під час вистав Великого театру, Тарас Штонда виконує там головну партію.
А взагалі, у Великому театрі Росії Штонда зайняв особливі позиції — ось уже три рази поспіль його запрошують на всі прем’єри шедеврів російської оперної класики. Хоча перед прем’єрою завжди оголошують конкурс вокалістів, але вибір, як правило, робиться на користь українського баса. «Тарас Штонда має унікальний бас, що за густим забарвленням і багатими обертонами нагадує шаляпінський», — так писала про нашого співвітчизника московська газета «Время МН».
Найближчою появою Штонди на Київській оперній сцені, скоріше за все, стане участь у спектаклі «Князь Ігор» у партії Володимира Галицького. Попереду в співака декілька прем’єр. Легендарний грузинський режисер Роберт Стуруа збирається ставити «Мазепу» Чайковського у Великому театрі. Штонда готує головну басову партію опери — Кочубея. Прем’єра запланована на січень. А також Тарас з’явиться в партії Бориса Тимофійовича в опері Шостаковича «Катерина Ізмайлова» в Національній опері України (лютий). Режисер- постановник вистави — Дмитро Гнатюк. І це не всі плани співака на першу половину цього сезону.
Ми можемо чекати від нього й деяких інших «сюрпризів», про які він, можливо, не хоче розповідати наперед. Нещодавно таким подарунком для слухачів стало виконання в сольних програмах пісень Шуберта та романсів Чайковського, які він раніше не співав і які він довго «виношував», хоча вивчав їх дуже швидко — в паузах між працею на оперній сцені. Природна музикальність і чудова пам’ять ставлять Тараса Штонду дещо осторонь від інших його колег по оперному цеху. Тарас усе схоплює «з льоту», миттєво, іноді на початкових етапах оволодіння тим чи іншим твором працює самостійно, без концертмейстера, вчить музичний текст якимись одному йому відомими способами. Коли чуєш від нього, що саме й коли він має заспівати, мимоволі запитуєш себе: «Коли ж він встигне це вивчити?» Але завжди встигає! Бо живе цим, і саме Провидіння винагороджує його за таку артистичну одержимість і відданість Музиці…
