Павутиння в місті

Про привабливість і небезпеку всесвітньої комп'ютеризації написано вже дуже багато, але безперечним, мабуть, є лише те, що комп'ютерним технологіям належить майбутнє. А підростаюче інтернет- покоління буде настільки відрізнятися від своїх тат і мам, що будь-які прогнози про подальшу долю людства повинні захиріти на півслові, ризикуючи повторити долю сумнозвісних роздумів про Лондон, що міг начебто потонути в гною через усезростаючу кількість кебів.

Вже сьогодні найголовнішою мрією кожного школяра, котрий себе поважає, стає СВІЙ Pentium (чи хоча б зібрана зі старих «машин» більш удачливих друзів «четвірка»). А випадково підслухана, але незрозуміла розмова 10-літніх «юзерів» про вчорашній вечір наодинці з улюбленою «іграшкою» народжує комплекс неповноцінності і наводить на сумні фантазії про залізні міста, віртуальну любов і штучний розум, що усвідомив свою могуть... Загалом, привіт Стругацьким!

Незнання комп'ютера в молодіжному середовищі сьогодні вважається поганим тоном, а ті, хто при звучанні слова «Інтернет» вважають за краще скромно відмовчуватися або переводять розмову в площину «мій улюблений поет», можуть розраховувати лише на дружню поблажливість поінформованих побратимів. Проте сучасність подарувала їм шанс «виправитися» — Київ буквально «засівається» закладами, які пропонують (не безкоштовно, звичайно ж) покористуватися комп'ютерами. Частіше за все це так звані Інтернет-кафе, які, крім доступу до Інтернету, гри та офісних програм пропонують ще й стандартний набір послуг кафе-бару, створюючи цим самим так необхідну для нормального комп'ютерника атмосферу безтурботної самотності.

Першим в Україні було створено 1997 року «Кібер-кафе» в центрі столиці. Це відремонтоване підвальне приміщення на три кімнати з 14-ма комп'ютерами й баром. Ціни на комп'ютерні послуги тут одні з найвищих у Києві, хоч у порівнянні з минулим роком у доларовому еквіваленті вони впали в декілька разів. Година роботи в Мережі — 10 гривень, для постійних клієнтів — істотні знижки.

Щоправда, постійні клієнти, схоже, перестали асоціювати свої відвідування кафе з тривалим просиджуванням перед дисплеєм, що мерехтить. За їх словами, це стало для них життєвою необхідністю, чимось на зразок відвідувань клубу друзів. Тут вони проводять вечори й ночі, спілкуючись за кухлем пива (4 грн. 50 коп.) і сигаретою (в залах цього кафе, на відміну від багатьох інших, можна палити), святкують дні народження та інші свята (заклад на ці дні зачиняється), закохуються і, навіть, одружуються. Часом вони заходять у інші подібні заклади, але, швидше, лише для того, щоб пересвідчитися, що все інше — «не те». «Атмосфера там інша, — розказують «постійні», — немає тутешньої розкутості та доброзичливості, та й через дешевизну їх часто окуповують діти та підлітки».

На момент появи кореспондента «Дня» в «Кібер-кафе» дійсно не видно жодного обличчя молодшого за 18 років. Чоловік зліва шле комусь нескінченні email'и, інші шукають щось у Мережі, дехто — грає. Грати — також щось на зразок поганого тону в Інтернет-кафе. Для цього як-не-як існують ігрові автомати та спеціальні заклади. Атмосфера дійсно досить розкута — благо Інтернет володіє «засмоктуючими» властивостями, і галас, а також клуби тютюнового диму навряд чи можуть перешкодити «загубленому» у всесвітньому павутинні шукачеві.

Пік відвідуваності кафе припадає на період з 19 до 23 години. Вдень до комп'ютерної зали в основному приходять попрацювати.

Трохи інша картина чекала нас в Iнтернет-кафе «Портал», також у центрі міста. Тут цілісність процесу «клавіатура — пиво» переривалася широким простором для гри в бінго, а кількість відвідувачів на 15 комп'ютерів дорівнювала трьом. Щоправда, ціни були м'якшими... Але постійні клієнти були й тут. І судячи з записів у Книзі гостей вони так само сильно любили СВОЄ кафе.

Незабаром Інтернет-кафе має стати найбуденнішою повсякденністю. І їх господарям доведеться всіляко напружувати свою фантазію, щоб залучити до себе клієнтів. Тим більше, якщо зростатиме й кількість щасливих власників домашніх вікон виходу у віртуальний світ.