«Петриківка – душа України»

У Національному архітектурно-історичному заповіднику «Чернігів стародавній» відкрили виставку робіт шести майстринь, які нині творять бренд сучасної культурної спадщини українців. В експозиції представлено «мальовки», картини на полотні, розписані рушники, тарілки, предмети побуту, що оформлені петриківським розписом. Чернігів — перше місто в Україні, куди привезли виставку під назвою «Петриківка — душа України».

Куратор проекту Ніна БУРНЕВИЧ зазначає, що перш ніж приїхати до Чернігова, митці разом зі своїми творами побували в Грузії. Там наші майстрині не сиділи без діла і на згадку про Україну петриківські художники розмалювали освітній коледж у Батумі.

«Ця виставка унікальна тим, що, окрім традиційних зображень птахів, звірів, людей (як заведено у «петриківців»), у роботах окремих художників розкривається сучасна тематика, — каже Ніна Бурневич. — Приміром, львівська майстриня Наталія Малярчук деякі свої роботи присвятила подіям на Майдані, зокрема розмальовані під «петриківку» пластикові каски, котрі є символом Майдану. Деякі роботи присвячені війні на Донбасі. Художники зображують свій внутрішній стан, при цьому не відходячи від традиційного стилю».

На деяких картинах Наталії Малярчук зображено солярні символи. «Для «петриківки» це незвичний підхід, але кожен символ містить певні поняття, — пояснює львівська майстриня. — Кожен із них є оберегом».

НАТАЛІЯ МАЛЯРЧУК. МАМАЙ НА ДОНБАСI (ПОЛОТНО, АКРИЛ) / ФОТО АВТОРА

Відомо, що петриківський живопис з’явився в Україні ще в дохристиянські часи й відігравав роль оберега. Люди вірили, що в красі є духовна сила, і тому вікна та двері будинків і навіть вбрання обрамляли магічним орнаментом, який захищав господарів. Майстриня з Петриківки Олена ЯРМОЛЮК пригадує ті часи, коли її бабуся розписувала піч. «Як і годилося, на свята бабуся «білувала» піч і наносила фарбою новий букет, — розповідає художниця. — Спочатку розпис вживався як хатній живопис українців. Головним полотном була піч. Малювали жінки все, що було пов’язане з нашою природою: птахів, дерева, квіти, козаків та козачок, також зображували український побут».

Із часом казкові образи зі стін хати перекочували на посуд і меблі. Сучасні майстрині використовують для своїх виробів різноманітні матеріали. Проте в традиції «петриківки» — малюнки саморобними пензлями, зробленими з котячої шерсті (так звані кошаки). З появою паперу художники почали малювати «мальовки».

Художниці, крім традиційних картин у стилі петриківського живопису, розмалювали багато будівель у різних куточках України і навіть у Грузії. Наприклад, Галина Назаренко розписала церкву Святого Юрія в Києві, а спільно з Оленою Ярмолюк — каплицю поблизу джерела Святого Пантелеймона в селищі Хутірське (Дніпропетровщина). Також у жовтні цьогоріч Галина Назаренко та Ірина Кібець розписали церкву Святої Покрови під Києвом у селі Шевченково.

Чернігівці милуватимуться роботами «петриківців» до сьомого грудня. Далі куратори проекту мають бажання показати виставку в Європі. Кажуть, якщо встигнуть, то перед Великоднем покажуть «петриківку» й киянам. Пропозиції від столичних виставкових центрів до них уже надійшли.