«Пісенний вернісаж»: до президентського агіттуру готові? Завжди готові!
Судячи з того, що всі конкурсні дні заповнюваність Палацу «Україна» становила 90% (не менше публіки, яка не злякалася завірюхи було й на гала-концерті в неділю), розмови про те, що глядачів залучають лише гастролери, є безпідставними. Хоча стверджувати, ніби українська пісня переживає свій ренесанс, також зарано. Фестиваль задумувався як показ нових творів, написаних протягом року і які прозвучали в ефірі. Вислухавши понад 500 вокалістів у відбірному турі, комісія вибрала приблизно 200 осіб, зіткнувшись із споконвічною проблемою: багато виконавців і мало гарних пісень. Ситуація з авторами просто критична! Коло професіоналів невелике. З року в рік конкурентів залишається дедалi менше.
Заведено лаяти «Пісенній вернісаж» за помпезність і традиційність. Корифеї співають один одному дифірамби, мигтять одні й ті ж імена з невеликими новими вкрапленнями. Все це так. Однак і бажаючих виступити на фестивалі щороку стає дедалi більше. З минулого року ввели квоту: кожний конкурсант вносить грошовий внесок. Нині він становив 200 гривень. Протестів ні від кого з цього приводу не надходило.
Журі, очолюване Василем Зінкевичем, знайшло 12 гідних, вручивши дипломи лауреатів «За виконавську майстерність». Серед нагороджених «крилатою» статуеткою (стилізація під «Ніку») Марина Одольська, Роман Копов, Ельзара Баталова та інші. Кращим аранжувальником визнано Анатолія Карпенка за пісню «Дзеркала». З пісенного моря виловили «золоті зерна»: 15 авторів стали лауреатами. Серед переможців: Микола Мозговий — Віктор Герасимов («Візьму троянду-ружу»), Анатолій Матвійчук («Зоряна»), Олександр Злотник — Марина Одольська («Розлука»). Чи стануть вони шлягерами? Піснями, не підвладними часу? Такими, як Івасюкова «Червона рута»? Виконана Василем Зінкевичем у фіналі, ця пісня викликала овації залу.
На гала-концерті половина артистів ризикнула співати під симфонічний оркестр. Наприклад, для Ані Лорак це була перша спроба в житті, крім того, вона вперше стала й членом журі. Частина співаків навідріз відмовилася від такого іспиту, пославшись на дуже стислі терміни підготовки.
Якщо в конкурсні дні фестиваль тривав по 5—6 годин, то 31 січня «стиснувся» до трьох годин. Просто скомпонували концерт для глави нашої держави. Він узяв під свій президентський патронат акцію й на проведення фестивалю надав 200 тис. гривень (які, між іншим, і досі не перераховані на рахунок організаторів). Проте рано чи пізно гроші надійдуть адресатовi. Ось тільки гаранту Конституції варто придивитися до своєї охорони. Завзяття цих хлопців не додає їм популярності серед народу. В кожній людині «служаки» бачать потенційного терориста. Таке враження, що нашого Президента буквально замучили замахами. Огляд речей глядачів і артистів відбувався суворіше, ніж подібний захід на митниці. А наскільки ввічливо вони спілкуються — окрема тема.
Гран-прі вручав Василь Зінкевич. Ірина Кириліна названа найкращим композитором. Микола Луків — найкращим поетом. Наталя Бучинська й В’ячеслав Хурсенко — найкращими співаками. Вони отримали конверти з півтора тисячами гривень від організаторів. Кошти зібрані зі вступних внесків. Потім усі учасники «Пісенного вернісажу» зібралися на сцені. Опустили завісу й поспілкуватися з артистами прийшли Президент України та мер Києва з дружинами. У короткому слові глава країни побажав успіху, подякував за майстерність і поцікавився: чи є проблеми? Чолобитну ніхто не подавав. Кожний вирішує проблеми, розраховуючи тільки на себе. До загального захоплення, Леонід Данилович фотографувався з усіма бажаючими і, сказавши: «З Богом!», рушив на фуршет. На фуршеті Леонід Данилович зі здивуванням дізнався, що співаки й композитори, які йому сподобалися, досі не мають звань. Він пообіцяв цей прорахунок виправити. У тому, що тут він свого слова дотримає, ніхто не має сумніву. Один розчерк пера — і стільки добровільних агітаторів.
