«Північний експрес»

Всесвітньо відомий плакат «Північний експрес» (1927 року), який вже давно став хрестоматійним і входить у всі енциклопедії та довідники з плакатного мистецтва, представлений у постійній експозиції Музею етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України (проспект Свободи, 15). Про це «Дню» розповів завідувач сектору експозиції МЕХП Андрій Колотай.

Кассандр Адольф Мурон (1901 – 1968) – плакатист, театральний художник і навіть творець (1963) логотипу модного дому Ів Сен-Лорана (Yves Saint Laurent). «Цей майстер, без перебільшення, – художник зі світовим ім'ям», – говорить Андрій Колотай. І додає, що Кассандр мав надзвичайний вплив на розвиток плакатного мистецтва ХХ століття (періоду ар-деко, що дослівно перекладається, як «декоративне мистецтво». – Т.К.). «Мурона вважають видатним представником ар-деко», – зазначає музейник.

Народився Майстер у Харкові в родині емігрантів з Франції. З початком Першої світової війни, 1915-го, переїздить з батьками до Парижа.

Вчиться у Паризькій школі образотворчого мистецтва, також – в Академії Жуліана. Бере псевдонім «Кассандр» і так підписує свої твори. Надихається творами засновника кубізму Пабло Пікассо та засновника техніки «фроттаж» Макса Ернста. Слави заживає 1925 року – після отримання першої премії за плакат «Лісоруб» на Міжнародній виставці сучасних декоративних та індустріальних мистецтв в Парижі. Наступного, 1926 року, створює із партнерами рекламне агентство Alliance Graphique («Графічний альянс»).
«У своїх творах Кассандр втілив ідеї простору, руху і швидкості, – розповідає наш екскурсовод. – Його плакати – динамічні й експресивні. Кассандра запрошують  до співпраці транспортні відомства, зокрема – залізниця. Та й загалом роботи майстра привертають до себе увагу, асоціюються з ідеями прогресу та технічних змін, що було дуже актуально в той час».

Кассандр – один із засновників Союзу графіків Франції. 1930 року його, вже як відомого митця, запрошують до Спілки сучасних художників Франції. Мурон – професор графічної реклами у Школі декоративного мистецтва, згодом – у Школі графічного мистецтва. Автор кількох стилів нових шрифтів (Bifur, Acier Noir, Peignot).

На початку 1930-х років, одержавши вигідні контракти, працює у США, де створює серію плакатів для автомобілебудівної компанії «Форд». Також робить обкладинки для відомого американського жіночого журналу про моду, стиль та суспільство Harper’s Bazaar («Ринок арфістів»), і 1936-го їх представляють на виставці у Музеї сучасного мистецтва у Нью-Йорку.

1939-го повертається до Парижа. З початком Другої світової війни йде до війська. Служить до капітуляції Франції. А далі закриває своє рекламне агентство і працює для театрів, створюючи декорації, реквізит та костюми і вряди-годи повертаючись до живопису. В останні роки переживає творчу кризу і врешті-решт уриває життя самогубством. На жаль.

Насамкінець додам, що хрестоматійний плакат Кассандра Музей етнографії та художнього промислу спадкував від свого попередника – Міського промислового музею, заснованого 1874 року. Також зазначу, що колекція плаката посідає гідне місце серед величезного спектру представлених у постійній експозиції МЕХП памʼяток європейського декоративно-ужиткового мистецтва кінця XV − першої третини ХХ століття. Публіці пропонують найкращі зразки французького плаката (зокрема, авторства Анрі Тулуза-Лотрека та Альфонса Мухи), а ще – плакати Польщі, Австрії, Німеччини, Італії, Англії, Угорщини, Югославії, Чехії, Румунії та Америки. Є у Музеї етнографії й збірка українського плаката, яка знайомить з роботами львівських художників міжвоєнного двадцятиліття – Петра Холодного (старшого), Павла Ковжуна, Володимира Січинського та інших.

То ходіть до музеїв – дізнайтеся і розвивайтеся. За бажання, робіть власні розвідки. І читайте газету «День» – маємо чим зацікавити і здивувати. А головне – заохотимо «глибоко копати». Щоби знати!