«Планета NIKOLAEV» та її гості

Це були не просто гості, і приїхали вони, щоб узяти участь у фестивалі фантастики. Миколаїв, місто Святого Миколи, заступника мореплавців і мрійників зустрічав своїх гостей — письменників-фантастів і тих, хто читає фантастику.

Але найпочесніші гості приїхали з Криму: астрономи Людмила Іванівна та Микола Степанович Черних. Саме ця симпатична немолода пара і була прямою причиною того, що великий промисловий центр України в ці осінні дні перетворився на фантастичну «Планету Nikolaev». Рівно 20 років тому подружжя Черних відкрило новий астероїд, який дістав порядковий номер 8141, а рік тому ухвалою Міжнародної астрономічної спілки цій малій планеті присвоєне ім’я Nikolaev, — на честь міста Миколаєва і його знаменитої обсерваторії, заснованої 1821 року. І саме на честь цієї події було вирішено провести фестиваль, щоб продемонструвати всьому світові, що саме місто Миколаїв — це також планета, де народжуються, виростають і творять дивовижні, талановиті люди. Протягом двох тижнів Миколаїв був насичений виставками, театральними прем’єрами й різноманітними конкурсами — літературними, хореографічними, пісенними…

А потім приїхали ми, почесні гості — і тут все й почалося!

ДЕНЬ ПЕРШИЙ. МИКОЛАЇВ ЗУСТРІЧАЄ ГОСТЕЙ

Оселили нас на території знаменитого 33-го Центру бойової підготовки ВПС. Як жінка, скажу відразу: такої кількості струнких, підтягнутих молодиків у льотній формі мені раніше бачити не доводилося, тим паче — одночасно. І притому дві третини з них — полковники. Інші — генерали, майори й підполковники. Навіть шеф- кухар, який годував нас такими обідами й вечерями, якими може похвалитися далеко не кожен ресторан, виявився майором Лебедем. Отже, нас зустріли, нагодували, напоїли й поклали спати. І тиха ніч опустилася на південне місто…

ДЕНЬ ДРУГИЙ. ЯК ФАНТАСТИ МИКОЛАЄВОМ РОЗ’ЇЖДЖАЛИ

Ранок видався сонячним. І тут з’ясувалося, що на письменників-фантастів з нетерпінням чекають у двох центральних книгозбірнях міста — дитячій і дорослій. Ми сіли в автобус і поїхали назустріч несподіванкам, намагаючись дорогою подивитися на визначні пам’ятки міста.

У дитячій книгозбірні ми зіткнулися з унікальним явищем. Тут проводять спеціальні вечори для майбутніх мам. Вагітним жінкам добирають певну літературу, таким чином привчаючи немовлят, котрі ще не народилися до читання. Цього року народилися перші діти, виховані за цією методикою, і надзвичайно цікаво буде поспостерігати за тим, як вони дорослішатимуть…

У Центральній міській бібліотеці для дорослих імені уродженця Миколаївщини Марка Кропивницького усіх фантастів посадили на подіум і стали катувати розумними запитаннями, на які письменники намагалися так само розумно відповідати. А ще показали свій інтернет-центр, яких не відшукаєш і в столичних бібліотеках, і там же на величезному екрані — проекцію траєкторій планет Сонячної системи. Астрономи ж подарували господарям програму, завдяки якій можна довідатися місцезнаходження планети Nikolaev на її орбіті в будь-яку мить Вічності.

Потім ми погостювали в тій-таки обсерваторії, яка є ровесницею знаменитої Пулковської. На жаль, з причин, які від нас не залежали ми не змогли спостерігати планету Nikolaev — по- перше, за висловом військових, на вулиці був світлий час доби, а по-друге, сам астероїд 8141 перебуває зараз за Сонцем, і в телескопи його не видно…

Потім була прес-конференція в міськраді (до речі, міський голова Миколаєва, Володимир Дмитрович Чайка був також і президентом фестивалю, що приголомшило особисто мене дуже сильно: не кожен день зустрічаєш урядовця, який любить фантастику!) Гостинні господарі подякували гостям за надану честь, а гості з усією вишуканістю, притаманною фантастам, оспівали прекрасне місто Миколаїв і його мешканців. Як висловився москвич Олександр Громов, хочеться говорити не словами, а тостами. І додав: «За Миколаїв!»

І ось ми знову в автобусі, і він везе нас присмерковим Миколаєвом до Російського театру, де відбувся гала-концерт і нагородження лауреатів фестивалю. Нагородження проводилося в п’яти номінаціях: «Планета в дар» — за особливо значний внесок у розвиток фантастики та науки, номінація «Нова зірка» — для талановитої молоді з Миколаєва, за перші досягнення в галузі фантастики, літератури, мистецтва й науки. Титул «Пророка у вітчизні» дістався тим діячам літератури й науки, які народилися на миколаївській землі, у «Лицарі фантастики» посвячували за особливий внесок у розвиток фантастики, номінацію «КІН» вручали за пропаганду фантастики в засобах масової інформації, на сцені і засобами альтернативних мистецтв.

Церемонія почалася з того, що на сцені з’явилося втілення самої планети Nikolaev. Вона — Планета — і оголошувала прізвища лауреатів. Першими лауреатами Гран-прі «Планета в дар» у галузі науки, а також першими мешканцями Планети Nikolaev стали першовідкривачі астероїда 8141 Микола Степанович і Людмила Іванівна Черних. У галузі літератури «Планету в дар» отримав патріарх фантастики ХХ сторіччя Борис Натанович Стругацький. На жаль, сам він не зміг приїхати до Миколаєва, але металевий символ фестивалю поїхав до далекого Санкт-Петербурга, нагадуючи, що для фантастики і для неба немає кордонів і перешкод.

Лауреатом Гран-прі в номінації «Пророк у вітчизні» став український фантаст, футуролог, і, як його назвали, оголошуючи номінацію «український символ духовності ХХ сторіччя» Олесь Бердник, який народився в Миколаївській області. Але оскільки номінант за станом здоров’я приїхати не зміг, нагороду за батька випала честь отримати мені. Я ж привезла привітання від Олеся Павловича для фестивалю.

«Лицарями фантастики» Планети Nikolaev стали Марина і Сергій Дяченки з Києва, чиї книги неодноразово ставали лауреатами найпрестижніших премій фантастики на теренах СНД, один із українських російськомовних фантастів, який найбільше видається, сер Генрі Лайон Олді (Олег Ладиженський та Дмитро Громов з Харкова), Олександр Громов з Москви (один із небагатьох представників нової фантастичної хвилі, який пише чисто наукову фантастику) і уродженець Миколаєва, улюбленець усіх фантастичних конвентів України, Росії та прилеглих до них територій Володимир «Воха» Васильєв.

З юних миколаївських талантів хотілося б відзначити В’ячеслава Астрова-Чубенка, який отримав номінацію «Нова зірка» в галузі фантастики. Цей молодий письменник — людина нелегкої та сумної долі, прикута до інвалідного візка, яка, проте закінчила фізико-математичний факультет університету з дипломом з відзнакою, написала дві книги й нещодавно отримала від оргкомітету харківського міжнародного фестивалю фантастики «Зоряний міст» спеціальну премію «За волю до життя»…

ДЕНЬ ТРЕТІЙ. ВІЙСЬКОВІ ТАЄМНИЦІ

Цей день став найбільш трепетним спогадом фестивалю. Письменників- фантастів і читачів фантастики допустили у святая святих Центру бойової підготовки льотчиків. Нас провели класами, де проходить теоретична підготовка літунів, показали двигуни бойових літаків, стратегічну зброю, а потім дозволили спробувати свої сили на літаках- тренажерах. Сергій Дяченко упевнено сів у крісло першого пілота, і… наш літак зазнав авіакатастрофи, навіть не піднявшись у повітря. Було зроблено відповідні висновки, і друга спроба була успішною. Якщо після цього у фантастиці прозвучить могутня літально- авіаційна нота, я ніскілечки не здивуюся… Приземлившись, ми, задоволені і натхненні відправилися на спільний, фантастично-льотний бенкет. Гримуча суміш, я вам скажу!..

ДЕНЬ ЧЕТВЕРТИЙ. ОЛЬВІЯ. ВІТЕР І ВОГОНЬ

Ранок четвертого дня фестивалю зустрів нас похмурою усмішкою осіннього неба і поривами вітру. Повідомлення про намічену поїздку до Ольвії, стародавнього грецького полісу-заповідника, ентузіазму не додало. Тому відправилися на екскурсію найсміливіші й найвідважніші, в тому числі й авторка цих рядків. І не пошкодували.

Над старожитніми руїнами тисячолітнього міста летіли свинцеві хмари, грізно шуміло море й тихо падали п’ятикопійчані монети на вівтар Зевса (місцевий переказ свідчить, що монетку на цей жертовний камінь повинен покласти кожен, хто бажає повернутися сюди ще раз). А ще нас там зустрів чудовий митець Володимир Бахтов, який вважається чимось на зразок живого символу сучасної Ольвії. Володимир — творець унікального художнього методу, названого «геліографіті». Геліографіті створюються в момент повного мiсяця, коли ландшафт освітлено місячним світлом і оживають тіні. Факелом, який горить у просторі стародавнього міста малюються архітектурні споруди, які колись там існували — вівтарі, храми, будинки. І цей процес фіксується на фотоплівці. Особливістю геліографіті є те, що в момент створення їх неможливо побачити, об’єкт існує лише на фото. Так живий вогонь і ритуал, що проводиться митцем, сполучаються в таємничому обряді — і на мить із небуття виникає енергетичний слід минулих цивілізацій…

ДЕНЬ П’ЯТИЙ. ОСТАННІЙ

Гості «Планети Nikolaev» виїжджали. Місто тихо проводжало нас листопадом, сумними усмішками наших гостинних господарів і гарячими пельменями. Не було ніякого урочистого закриття фестивалю. І це — правильно! Адже планети лише відкриваються…