Пленер на... овечій фермі
Незвичний культурний проект пройшов у степах крайнього Півдня України
У створеному на місці колишнього військового полігону фермерсько-музейному комплексі Фрумушіка-Нова на краю Одеської області відбувся пленер авторів сучасного мистецтва з Литви, України, Польщі та Грузії під назвою «Magnus Ducatus Artis» («Велике князівство мистецтв»).
Власне, сама історія місця під назвою Фрумушіка-Нова (слово «фрумушіка» з молдавської перекладається як «красуня») варта окремої розповіді. Колись у степах Тарутинського району (на кордоні з Молдовою) було п’ять сіл, одне з яких і звалося Фрумушіка. Тут мешкали, зберігаючи свої культури та ідентичності, молдавани, болгари, німці, євреї, гагаузи, українці та росіяни. Однак, після війни радянська влада вирішила влаштувати тут військовий полігон — і всіх мешканців виселили геть. Лише у 2000-х роках бізнесмен Олександр Паларієв, батько якого був з переселенців, узяв територію вже закинутого полігона в оренду. Він заснував тут найбільшу в Європі овечу ферму та комплекс зеленого туризму.
Після навколишніх занедбаних сіл зі зруйнованими будинками та бездоріжжям, Фрумушіка трохи шокує яскравими доглянутими будиночками з кольоровими дахами, бруківкою та відбудованими зразками садиб різних етносів регіону.
Саме тут протягом десяти днів і відбувався пленер за участі художників, перфомерів, музикантів, літераторів, фотографів, операторів та інших митців із країн Центрально-Східної Європи, організований за сприяння посольства Литви в Україні. Увесь цей час вони знайомилися з природою степових пагорбів, фермерським життям, тваринами (тут вирощують овець, ослів, різні породи кіз та свиней, коней, фазанів) та обмірковували, як цей простір та інспіровані ним враження втілити у своїй творчості. Фінал і презентація результатів пленеру відбулися паралельно з ярмарком, на який з’їхалися мешканці довколишніх сіл. Також прибув посол Литви Пятрас Вайтєкунас та посол Молдови Йон Ставіла.
Зустріч бессарабських селян і творців contemporary art виявилася цілком позитивною, але пройшла також під знаком взаємного здивування. Наприклад, інсталяція киянина Федора Александровича «драбина Якова», що являла собою скручені з бур’янів хрести на недобудованій церкві й дошки, які символізували драбину, та супроводжувалася співом Скайдри Янкайтє (взагалі вона співала щодня, ледь не на кожному заході), викликала чимало здивованих поглядів. А митці у свою чергу, як цікаве й незвичне дійство, спостерігали концерт і дискотеку, де російська поп-музика перемішувалася з молдавським фольком.
Одесит Микита Румянцев зліпив у Фрумушіці таке собі величезне, замислене, усміхнене кругле обличчя. Вельми ефектне в сірому тоні, воно, щоправда, помітно втратило після позолоти. Литовський поет і перекладач Владас Бразюнас представив камерну версію свого проекту «Magnus Ducatus Poesis»: поезія у взаємних перекладах українською та литовською мовою у супроводі імпровізацій саксофоніста Кястутіса Вайѓініса. А потім вони з кураторкою всього пленеру віолончелісткою Габріелє Жайдітє (котра працює аташе з питань культури Литовської республіки в Україні та Грузії) дуетом відтворили свої враження від перебування у південноукраїнських степах. І навіть виконали написаний тут твір «Спогад про Фрумушіку».
Тадас Суркіс зробив повітряного змія, до якого потім приладнали величезне полотно з малюнками всіх учасників та прапор з емблемою «Magnus Ducatus Artis». А для бессарабських дітей вони влаштували майстер-клас із виготовлення повітряних зміїв.
Якщо всі ці проекти та виступи, за великим рахунком, могли бути втіленими і в іншому місці та в інший час, то справді незамінною ферма в прикордонному степу стала для фотографів Аліса Бальбєрюса, Ігоря Карпенка, Артураса Валюги та оператора Ореста Тодуа з Грузії. Вони встигли зняти тут величезну кількість фото- та відеоматеріалу, частина якого вже була продемонстрована.
«Ми пишаємося, що Фрумушіка-Нова стала простором «Magnus Ducatus Artis», символом свободи й діалогу», — каже кураторка Габріелє Жайдітє. Проект у комплексі Фрумушіка-Нова став насправді важливою подією в сенсі культурного обміну. Митці вивчали творчість, мови та культури одне одного, знайомилися, товаришували, показували своє відео й фото. Стосунки людей із різними заняттями позбавлялися «фахової настороженості». А мешканці комунікаційних та інфраструктурно-віддалених територій чи не вперше в житті отримали змогу ознайомитися з різними тенденціями сучасної культури. І те, що твори й акції, продемонстровані учасниками пленеру, були різною мірою насичені, стрункі, естетично цікаві та смислоутворюючі, лише робило відображення згаданих тенденцій більш об’єктивним. Подібні мистецькі акції, можливо, сприяють поліпшенню самої «атмосфери місця», виведенню з неї болючих флюїдів вигнання і мілітаризму.
