Попсовiсть — лише принада

«Поза полем зору»

Режисер: Стівен Содерберг.

Содерберг більш ніж правильно вибрав сценариста Скота Френка, який написав сценарій фільму за романом Ілмора Леонардо. У свій час праці Леонардо були використані Квентіном Тарантіно у фільмі «Джекі Браун» і Баррі Зоненфельдом у кінострічці «Схопити коротуна», що принесло обом режисерам загальне визнання та численні нагороди на фестивалях світу.

Содерберг курсував у близьких до Леонардо тематичних водах — «Сексу, брехні й відео», удостоєного 1989 року «Золотої пальмової гілки» Каннського фестивалю. У стрічці «Поза полем зору» в двох колег думки збіглися: фільм висувався на здобуття «Оскара» в номінації «Найкращий сценарій» і хоча з прокату в США зібрав не багато, але на «відео» користується величезною популярністю в усьому світі. Сюжет сам по собі простий: невдале пограбування, в'язниця, невдала втеча, знову в'язниця і все повторюється ще раз. Але вся чарівність у тому, як Содерберг обіграв діалоги та сюжетні ходи Леонардо, — а обіграв він їх просто чудово. Сцена зустрічі злодія Джека (Джорж Клуні) й поліцейської Карен (Дженіфер Лопес) анітрохи не поступається схожій за харизмою сцені з фільму «Сутичка» з Аль Пачино й Робертом Де Ніро. Блискучий діалог у поєднанні з неординарною режисурою та романтичною синкопованою музикою спричиняє в глядачів майже стан екстазу. І сюжетна «попсовість» наступних сцен потрапляння героїв із протилежних таборів у ліжко зовсім такою не здається.

Справді, якби всі режисери і сценаристи вміли так втілювати свої ідеї в мелодрамах і бойовиках, то глядачі померли б від щастя.

Відеоінформація надана компанією «Студія-1».