Посиденьки над вічним спокоєм

Автор ліричної комедії The cemetery club («Цвинтарний клуб») – наш сучасник,  популярний американський драматург, сценарист і продюсер Айвон Менчелл – розповідає у цій п’єсі історію трьох вдів – Люсіль, Іди і Доріс. Жіночки, котрим вже добряче за «полудень віку», попри те, що оплакують чоловіків, кожного місяця відвідують кладовище, аби зробити порядки, підстригти плющ і поговорити з небіжчиками, не втратили ілюзій на щасливе життя. А спалахнув роман і розцвів… на могилі! Бо саме на цвинтарі Іда зустріла Сема, теж удівця.

Сюжет «Цвинтарного клубу» – це і сміх, і сльози, і любов. Або сміх крізь сльози, який заньківчани пропонують глядачам як трагіфарс (так зазначено в афіші Львівського національного академічного українського драматичного театру ім. Марії Заньковецької).

«Як ми живемо, скільки часу проводимо на кладовищі?»

«Моє життя після смерті чоловіка закінчилося»

«Ми поховали себе живцем»

«Скільки б років тобі не було, все одно це зарано, щоби піти…»

«Мені треба турбуватися про когось, готувати комусь…»

«Мені вже не хочеться стригти плющ на могилі»

«Вийти заміж удруге – це зрада?»

«Ти пішов. А я хочу щастя. Хай так і буде. Невдовзі зустрінемося – і я все тобі розповім…»

Постановник вистави – режисер з Києва Тетяна Аркушенко – отримала пропозицію на постановку від генерального директора – художнього керівника Театру Заньковецької Андрія Мацяка. «Напевно, відіграло роль те, що я – львів’янка, також – що я донька Володимира Аркушенка і Любові Каганової і що мої батьки все життя відпрацювали в цьому театрі й померли практично на сцені, – говорить Тетяна Володимирівна. – Напевно, відіграло роль і те, що я останнім часом поставила у Києві кілька вистав. Зокрема, у Театрі Франка («Скляний звіринець» Теннессі Вільямса), також у театрах «Сузір'я» («Леттіс і Лавідж» Пітера Шеффера) та «На Подолі» («Білі ночі» за Федором Достоєвським)».

«CLUB самотніх сердець» – постановка для акторів середнього і старшого покоління, для яких є мало якісного матеріалу. Відповідно, такі актори мало задіяні у виставах. На жаль. «Отже, коли Андрій Мацяк запитав мене, що можу запропонувати, я запропонувала саме «Цвинтарний клуб» Менчелла, тим паче, що мала у планах здійснити цю постановку у театрі «Браво». Ця п’єса дуже добра саме для середньо-старшого покоління акторів, а особливо – актрис. Мені цей матеріал дуже подобається. У ньому є і глибина, і гротеск. Я там бачу гротеск, хоча насправді це – лірична комедія».

Роботи розпочалися на початку січня. Працювали за інтенсивною схемою.

У виставі – два склади. Тетяна Аркушенко говорить, що вперше у своїй режисерській практиці випускає одночасно два склади, а це означає, що глядач матиме дві вистави. Тобто смисли, мотивації вистави лишаються ті самі. Але є нюанси, бо, каже режисер, люди різні. Все як у житті.

Щодо музичного оформлення, авторами якого є Тетяна Аркушенко та Ігор Мосєсов, то, за словами Тетяни Володимирівни, до вистави дібрано музику її молодості, її покоління, культових тогочасних фільмів і композиторів, і це, зокрема, The Beatles, Преслі, Сінатра… А ще у виставі є «ча-ча-ча» і «рок-н-рол», і це треба бачити!

У виставі гратимуть Любов Боровська, Олександра Бонковська, Олександра  Гуменецька, Ярослав Мука, Галина Давидова та Валентина Щербань, Наталія Лань, Дарія Зелізна, Роман Біль, Мар’яна Фехтель.  

За першою освітою заслужена артистка України Тетяна Аркушенко – актриса (Театральний інститут Карпенка-Карого). Ще навчаючись, грала у Театрі Лесі Українки. Згодом – у Театрі Франка.

Згадує Тетяна Володимирівна 1977 рік, коли змушена була з Києва переїхати до рідного Львова, бо дуже важко захворів батько – народний артист України Володимир Прокопович Аркушенко.

У цей час починає працювати актрисою Театру ПрикВО (тепер – Львівський академічний драматичний театр ім. Лесі Українки. – Т.К.). 32-річною отримує звання «заслужена артистка України».

У лихі 1990-ті разом із чоловіком режисером Юрієм Пахомовим переїжджає до Томська.  (Хто пам’ятає тогочасну розруху у театральному мистецтві загалом і в Театрі Прикарпатського військового округу зокрема, добре розуміє такий крок).

Працює у Молодіжному театрі. Закінчує  режисерський факультет Єкатеринбурзького театрального інституту. Каже, що хотіла розвиватися, робити щось своє. Крім того, викладала у цьому виші. Ставила вистави у Томську та Єкатеринбурзі, і вони досі у репертуарі вище згаданих театрів.

В Україну Тетяна Володимирівна повернулася 2011 року – коли важко захворіла мама, заслужена артистка України Любов Яківна Каганова.

Спочатку викладає в Інституті Карпенка-Карого – на запрошення народної артистки України, театрального педагога Валентини Іванівни Зимньої. Тепер – в Академії естрадно-циркового мистецтва, де вчить студентів акторської  майстерності. Розповідає, що працює у чудовому колективі під керівництвом Владислава Корнієнка: «Мені там дуже комфортно».  

Каже, що не сподівалася, що люди її пам’ятають, бо не жила в Україні з 1995 року: «Думала, що доведеться з великими трудами завойовувати свою «нішу» у мистецтві… Але у кожного свій зигзагоподібний шлях… Коли повернулася, Богдан Сильвестрович Ступка та актриса Ірина Дорошенко запропонували мені поставити «Скляний звіринець». Це провидіння Господнє, бо ситуація у мене була дуже складна. І ця вистава фактично мене поставила на ноги».

Продовжує Тетяна Аркушенко й акторську кар’єру – в антрепризах режисера і продюсера Ірини Зільберман.

А про Театр Заньковецької говорить: «Це територія мого дитинства». І згадує, як малою під час вистав сиділа з Наталею Сумською під сценою, де поворотне коло.

Повертаючись до сьогоднішньої прем’єри… Художник-постановник вистави Михайло Михащук, художник костюмів – Наталя Тарасенко, танці – Нінель Зебря, Дмитро Акімов, відео – Дмитро Акімов.

Театр Заньковецької придбав авторське право на постановку п’єси українською мовою. Перші прем’єрні покази «Клубу самотніх сердець» – 2, 3, 16 та 23 березня.