Про Собор і Людей

Минулого тижня він працював у посиленому режимі — лікарі кілька діб рятували поранених. Сюди ж приносили загиблих. Сьогодні тут продовжують лікуватися мітингувальники. «День» поспілкувався з людьми, яких нині можна зустріти в соборі.

«ЦЕ НЕЙМОВІРНІ ЛЮДИ...»

Подружжя Ірина та Руслан із Києва несуть величезні пакети з необхідними речами. До цього передавали ліки. «Людей відстрілювали, а вони не відходили. Це ще раз доводить, що має бути діалог із суспільством, що народу треба доносити думку керівництва, а не заганяти в стійло й казати, що буде так, а не інакше», — говорить Руслан.

Карина, студентка з Києва, була волонтером на Майдані з перших днів. У Михайлівському працює на кухні — робить канапки, ріже фрукти. Дівчині важко розповідати про розгін Майдану, її душать сльози. «Це неймовірні люди. Серед них ти почуваєшся надійно, в безпеці, розумієш, що все буде добре», — каже дівчина. Волонтерить у Михайлівському і телеведучий Сергій Дорофеєв. «За ці кілька днів носив коробки і піддони. Взагалі, роблю те, що скажуть», — розповідає він.

«МІЛІЦІЯ В УКРАЇНІ ІНОДІ ПОВОДИТЬСЯ НЕ ТАК, ЯК СЛІД»

У п’ятницю в місті було чимало міліціянтів. Вони приїхали з Львівщини підтримати Майдан. Майор міліції Олег Кормелюк із Радехова розповідає, що побачив тут справжню українську націю. У слідчого з Сокаля Назара Богуна — схожі враження. Він шкодує, що міліція раніше не підтримала Майдан. Каже, що тоді могло б бути менше жертв. Міліціянт засуджує дії «Беркуту» і не вірить, що то українські силовики, — настільки по-звірячому вони поводилися. А ще слідчий розуміє людей, які налаштовані агресивно проти нього і його колег: «Міліція в Україні іноді поводиться не так, як слід. Однак і серед наших лав є совісні, людяні працівники...» 

НА ЗАКЛИК ПОЛЬОВОГО ШПИТАЛЮ У МИХАЙЛІВСЬКОМУ СОБОРІ ДОПОМОГТИ З НЕОБХІДНИМИ ЛІКАМИ ВІДРАЗУ ВІДГУКНУЛИСЯ КИЯНИ. ВЖЕ ЗА КІЛЬКА ГОДИН ПРИНЕСЕНІ МЕДИКАМЕНТИ ПЕРЕВИЩИЛИ В ДЕКІЛЬКА РАЗІВ ПЕРШОЧЕРГОВУ ПОТРЕБУ В НИХ

«НАЙТЯЖЧЕ ТИМ, ХТО ПЕРЕЖИВ СТРІЛЯНИНУ...»

У шпиталі, який розмістився в трапезній собору, працює реаніматолог із Вінниці Олександр. 19 лютого у нього на руках помер чоловік із проникаючим вогнепальним пораненням грудної клітини. Олександр каже, що навіть в умовах справжньої лікарні, а не військово-польового шпиталю, врятувати пораненого було б неможливо.

Дуже багато роботи лікарі мали 18 і 19 лютого. Вони надавали мітингувальникам необхідну допомогу і найтяжчих передавали в лікарні. Тих, хто мав більш легкі поранення, відправляли додому, декого забирали до себе кияни. Також дуже багато хворих забрали в медичні заклади Львівщини та Рівненщини. Зголосилися допомогти Польща та Угорщина.

Андрій, нейрохірург із Києва, на Майдані — ще з кінця листопада. Майже відразу став волонтером у хірургії Будинку профспілок. Коли будівля почала горіти, відділення евакуювали до Михайлівського собору. Тут Андрій виконував хірургічну роботу: обробляв рани, зупиняв кровотечі, виводив людей із шокового стану, допомагав «сортувати» хворих та відправляти їх до лікарень. Медик каже, що зараз пацієнти потребують більше психологічної, ніж терапевтичної допомоги. «Найтяжче тим, хто пережив стрілянину, в кого загинули друзі, родичі, в кого на очах убивали людей. Один хлопець бачив, як застрелили його батька. Його реакція була дуже страшною...», — розповідає Андрій. За його словами, після закінчення Майдану, його учасники потребуватимуть психологічної реабілітації, яка може тривати роками.

«ВІН БУВ ДУЖЕ ГАРНОЮ ЛЮДИНОЮ»

Валерій Петрович, колишній військовий із Ялти, прийшов у шпиталь на укол. 18 лютого чоловіка поранили в голову і в поперек металевими кулями. А ще під час тих пекельних подій загинуло десятеро чоловіків із його сотні. Серед них — і найближчий революційний друг Валерія Петровича Зураб (Хурція, 54 роки, громадянин Грузії. — Ред.). «Він був дуже гарною людиною», — розповідає чоловік, не стримуючи сліз.

У СОБОРІ ЛЮДИ ЗНАХОДЯТЬ НЕ ЛИШЕ МЕДИЧНУ ДОПОМОГУ, А Й ПСИХОЛОГІЧНУ ПІДТРИМКУ

Киянка Оксана привела в медпункт чоловіка Ярослава, в якого поранення очей. Поки йому роблять перев’язку, жінка розповідає, що під ноги Ярославу впала граната. Урятував зір чоловікові його високий — під два метри — зріст. Ярославові зробили операцію в Будинку профспілок. Пізніше він зможе бачити... 

«ЛЮДИ ПРОСИЛИ БЛАГА НЕ ДЛЯ СЕБЕ»

Священик, який не схотів назвати себе, сказав «Дню», що події останніх трьох місяців змінили людей, поставили в їхній свідомості любов до ближнього вище за егоїзм. «Люди молилися насамперед не за себе, просили блага не для себе. Вони молилися за Майдан і просили Бога захистити його і вберегти мітингувальників. Людина зростає духовно тоді, коли бачить не тільки себе, а й інших», — каже духівник.