«Про «це» і про інше також

Журнал WOMАN вмістив, наприклад, серед ілюстрованих сторінок свого видання чорно-білу за кольором, але яскраво «фонетично озвучену» вставку за назвою «Лексикон еротики в двох частинах, від давніх часів до наших днів». А ви ж лишень оцініть незабутню ритміку перерахованого: «мазохізм, масаж, мастурбація, мачо, міньйон» — на цьому, на жаль, літера «М» скінчилася. Цей словничок доповнюють малюнки з найцинічнішого у світі трактату про «кохання» — Камасутри. Та якщо слідувати цим мальованим повчанням, треба, що зрозуміло без будь-яких практичних перевірок, мати або неабияке почуття гумору, або, перепрошую, індійську будову тіла. На цьому тема не вичерпується. В матеріалі «Поступитися чи ні? Чому ми їм підкоряємось» ставиться проблема хтивих і водночас дещо некоректних чоловіків. Ви ж тільки подумайте, мало того, що вони в усіх сферах соціального життя роблять спробу пригнобити жінку, так ще, виявляється, і в ліжку примушують партнерш до феляції (гарно звучить!), одночасно відмовляючись від — що це, мамо ? — кунілінгусу. Більше всього вражає аргументація безіменного автора: щоб довести, що чоловіки насправді не чоловіки, а якісь закомплексовані «пріапічні функціонарії», наводяться приклади з історії (до цього вдаються ті, у кого більше аргументів не залишилося), або ж автор апелює до кінематографа, зокрема до фільму «9 з половиною тижнів» — що зовсім вже по-дитячому.

Коли б молоді українські журналісти з часом переключилися на європейський чи, скоріше, американський манер, то найбільше шансів на визнання мала б Зося КОЛОТУШКІНА, чи не єдиний автор, в чиїх текстах відчувається рівнозначність та повна гармонія між словами та ідеями. Свій останній матеріал «Жіночий танець Рондо» (журнал «ЄВА») Зося КОЛОТУШКІНА написала у вигляді танцю, три фігури якого означають якийсь один тип жіночої поведінки взагалі і щодо чоловіка зокрема. І, звичайно ж, танець лише тоді виглядає привабливим і гармонійним, коли сповна відтанцьовані всі його елементи. Хоча й не всім дано оволодіти його складними фігурами. Також автор впевнений щодо переваг жіночого буття над чоловічим — «Па № 3: Про що я не шкодую? Що народилася жінкою. А в дитинстві, до речі, шкодувала — заздрила хлопчакам із пістолетами. Та все вирішилось украй просто: тато купив пістолета й мені, і я раптом зрозуміла, що вони бідні, нещасні. Адже все життя приречені бігати зі своїми залізними іграшками, без перепочинку й перерви. А я, отримавши пістолета, зовсім не мусила відмовлятися від ляльок та улюбленого жовтого ведмедя». Про те, що у жінок більше переваг, можливостей, ніж у чоловіків, пише й Олесь БУЗИНА в «НАТАЛИ». Але нарочита аритмія стилю й відчутні штурхани, що їх надавав Олесь феміністкам, ставлять його текст на рівень маргіналій. А тези про гармонійне співіснування виглядають знущанням. Та, гадаю, вся діяльність Олеся Бузини в часописі «Натали» спрямована на те, щоб подражнити читачок цього видання. І результат нормальний, бо я вже не раз був свідком того, як жінки, вперше взявши до рук черговий номер «Натали», зразу ж починали шукати рубрику «Жінка очима чоловіка», яку веде Олесь.

Та все ж, мабут- таки, на щастя, не всіх цікавить проблема статевих стосунків, тож звернімося до інших тем.

Як на мене, то найцікавіші матеріали — в «Натали». Алла КАРЛЮК у статі «Нижче поясу тільки талія» доречно зауважує, що виріз на жіночому одязі — це король модних деталей. Олена Раскіна в матеріалі про відому співачку Аманду Лір розповідає про її стосунки з Сальвадором Далі. Олесь Бузина, реагуючи на книгу «Принцеса Діана», написану її служницею Венді Бері (до речі, філолога за освітою), рекомендує брати в покоївки молодих, котрі не вміють читати, писати, а ще краще — німих дівчат.

Журнал «ЄВА» підводить підсумки «Сезонів Моди». Читача захопить матеріал про культову нью-йоркську нічну дискотеку «Студіо-4», котра стала символом богемного, а заодно й світського життя 70-х. Зацікавлені можуть ознайомитися з блискуче проілюстрованим матеріалом про колекцію осінь-зима 98/99 найскандальнішого французького кутюр’є Жана-Поля Готьє. Оксана Забужко поділиться своїми роздумами щодо рубрики «Конкурс жіночої прози».

«АКАДЕМИЯ» востаннє вийшла у звичному для всіх форматі. З наступного року зміниться розмір часопису, його дизайн та верстка. З’являться декілька нових рубрик. А що стосується концепції, то «Академия» продовжуватиме залишатися «журналом для всієї сім’ї». А поки що в очікуванні, сподіваємось, змін на краще, можна прочитати інтерв’ю Юрія СТОРЧАКА з популярним ведучим програми «Намедни» і головним продюсером ТБ-каналу НТБ Леонідом Парфеновим. Окрім відповідей на запитання «особи номеру» Євгена Рибчинського, журнал «Академия» надрукував декілька віршів відомого українського продюсера. Марина ФЕДОСЕНКО в статі «Звичайний речовізм» (рубрика «Стиль») розповість про речі, які наступного року допоможуть прикрасити життя.

Мабуть, якщо «стане снаги мені й хисту», темою наступного журнального огляду стануть всілякі помилки. Якщо минулого номеру «LOOKS INTERNATIONAL» порадував читачів «бодротными костюмами», то в останньому числі часопису тенісистка, котра нічого не підозрює, Венус Вільямс перетворилася на чоловіка і, до того ж, виявилося, що «апетит у спортсмена нешуточный». Що ж до змін, то зникла сторінка, де друкувалися найвиразніші та найвишуканіші твори європейської літератури, які, натомість, геть не відповідали концепції видання. Також змінився формат рубрики «ЛЮДИ» (редактор Марія ОРАНСЬКА). Замість невеличких інтерв’ю невеличка розповідь про ту чи іншу людину. На додаток не можна не відмітити чудові ракурси фотографій для цієї ж рубрики Костянтина РУДЕШКА.

Катя ІВАНОВА («ЛИДЕР-плюс») допоможе розібратися чоловікам у такій тонкій та важливій справі, як вибір запальнички. «Каждая Мальвина пытается «выставить фраера на капусту» — пише Густав Водичка у статті під назвою «Невиліковні жіночі хвороби». За ідеєю це схоже на матеріали «Woman», в розумінні зверхності до протилежної статі, але в цьому випадкові все значно виразніше як за стилістикою, так і за доказами. На відміну від минулого номеру журналу, де були, в межах постійної фото-рубрики, надруковані дещо відштовхуючі фотографії напівоголених моделей, груднева фотовставка приваблює значно більше. І, звичайно, не тільки тому, що на дівчині, яку фотографував Віталій ЗАПОРОЖЧЕНКО, менше одягу. Хоча, через це — також.

№247 23.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»