Проекція традицій у майбутнє

Експозицію художниці, професора, завідувача кафедри дизайну одягу Академії образотворчих мистецтв ім. Стшемінського (м. Лодзь) Дороти Сак відкрили сьогодні, 27 липня, у Національному музеї ім. Андрея Шептицького (проспект Свободи, 20). Показ відбувається у рамках ХХІ міжнародного пленеру «Самоідентифікація в діалозі культур», участь у якому беруть митці і науковці зі Швейцарії, Росії (Сургут, Українский центр культури), Польщі, Молдови та України.

Відкриваючи виставку, генеральний директор Нацмузею Ігор Кожан, зокрема, зазначив, що Національний музей є разом із Львівською національною академією мистецтв є співзасновником пленеру, котрий відбуватиметься цьогоріч традиційно у Яворові, що на Львівщині, а продовжиться – в Молдові. «На виставці «Панни-Мадонни-Гуцулки» маємо нагоду ознайомитися з творчим доробком пані Дороти Сак, і це – гарні моделі, гарні видруки, і ця експозиція є дуже доречною для українських художників, для студентів і відвідувачів музею», – сказав Ігор Кожан.

За словами віце-консула Генерального консульства Республіки Польща у Львові Мар'яна Орліковського, представлена виставка – це проекція традицій у майбутнє. «Очевидно, наше минуле має дуже сильний вплив на наше майбутнє», – вважає дипломат.

«Маємо дуже знаковий і значимий прецедент, бо розпочинаємо дуже масштабну культурологічно-мистецьку акцію, – зазначив проректор з наукової роботи ЛНАМ, професор Роман Яців. – Ця акція має дуже серйозну ґенезу, дуже динамічну біографію і не менш цікаву перспективу. Вона закроєна, забудована ще 21 рік тому саме як практикум і майданчик для дискусій, для розмов щодо вдосконалення різних творчих і мистецьких спеціалізацій на міждисциплінарному і міжнародному рівні. І тому сьогоднішня акція і початок чергового пленеру є дуже важливою позицією в тій частині, що організатори  не втомлюються, натомість шукають нових форм для взаємодії – міжкультурної, міжнаціональної, міждисциплінарної – для того, щоби будувати нову якість реальності в Європі, в світі. І тому ця подія дуже символічна і симптоматична. Взагалі пленер – це є динамічна структура, яка постійно міняється і вдосконалюється. І відшуковуються нові джерела інспірацій для того, щоби, по-перше, знаходити нових друзів, по-друге, – знаходити проблематику. А проблематика ідентичності є украй актуальна саме в діалогах, тому що саме на міжкультурному стику можна знаходити дуже багато глибших сенсів і такі позиції, на яких можна будувати ті мистецькі галузі, які теж дуже швидко міняються. В даному випадку – художнього текстилю. Я давно відстежую творчість Дороти Сак і можу сказати, що виставка «Панни-Мадонни-Гуцулки» – це одна з вершин її синтетичного мислення. Це просто вражаюча естетична картина!».

«Я добре знаю творчий доробок Дороти Сак, але такого не сподівалася, – наголосила одна із організаторів українсько-польського проекту «Символи самоідентифікації» (2015-2016 рр.), доцент кафедри художнього текстилю Львівської академії мистецтв Зеновія Шульга. – Виставка  спеціально зроблена під зали Національного музею, і вона дуже органічна, мистецька,творча і знакова».  

«У 2015–2016 роках ми спільно зі студентами та викладачами Львівської академії мистецтв та Академії образотворчих мистецтв в Лодзі реалізували  проект «Символи ідентичності – традиції та сучасність», – розповіла професор Дорота Сак. – Його завдання – представити погляд сучасного покоління на культурну спадщину та її адаптацію у сучасному етнодизайні. Мода є важливим елементом вияву самоідентичності, приналежності до того чи того культурного кола, і її мова зрозуміла широкій аудиторії. Водночас вона  є простором, що єднає різні покоління. Спільна праця польських та українських студентів над створенням колекції одягу на основі артефактів минулого мала на меті підкреслити історичні  витоки і приналежність Польщі та України до європейського культурного пласта».

Щодо проекту «Панни-Мадонни-Гуцулки», який сьогодні представлено, то, говорить професор з Лодзі, він навіяний Гуцульщиною: «Тема, яка тривалий час турбує мене, полягає  у виявленні ідентичності сучасного європейця та у пошуку відповіді на досі актуальне питання: «Хто ми?». Величавий, яскравий, червонобарвний одяг є пластичним виразом досвіду, акумульованого впродовж тривалого пізнання культури і мистецтва гуцульських верховинців. Окремі його елементи відносяться до гуцульського вбрання, але вони не наслідують його.   Техніка плісирування, декоративні елементи, як, наприклад, китиці- «дармовиси», є лише інтерпретацією традиційних орнаментів та методів обробки тканин. Народне мистецтво завжди слугувало джерелом натхнення для багатьох митців. У Польщі віддавна величезне зацікавлення викликали вироби народних майстрів, які мали значний вплив і на розвиток міської культури. Народні форми, символи та прикраси закладали основи польського національного стилю й мали підкреслювати польську ідентичність. Живопис цього часу часто презентував народні мотиви. Нерідко у творчості провідних художників (Казимир Сіхульський, Теодор Аксентович, Владислав Яроцький, Фредерік Паутч) з’являлась  гуцульська тематика. Під впливом їхніх робіт і я зацікавилась Гуцульщиною. Вперше побувала на Гуцульщині 2007 року і була вражена не лише гірським пейзажем і народною архітектурою, а й любов’ю мешканців цього краю до традиції, турботою про її збереження для майбутніх поколінь. А  гуцульський одяг у реальній дійсності виявився ще більш інтригуючим, ніж у творах митців ХІХ століття».

Виставка Дороти Сак «Панни-Мадонни-Гуцулки»  у Національному музеї  триватиме до 19 серпня.

Сьогодні ж у межах проекту «Самоідентифікація в діалозі культур»  у Музеї етнографії та художнього промислу (проспект Свободи, 15) відкрили виставку текстилю «Метоморфози», автором якої є учасниця пленеру Ельвіра Чемортан-Волошин з Молдови.

А у Марійському товаристві на вул. Руській, 10 представлять виставку студентських робіт, аби показати, як молоді митці причетні до процесу творення сучасної тканини.