«Письмена по небу»

Гранично стриманий, як завжди запаморочливо-елегантний, повний гідності «патріарх», як його вже давно називають, українського сучасного живопису, Олександр Дубовик зустрічав гостей своєї виставки, що відкрилася в «Галереї Миронової».

Колись цілком успішний «соцреаліст», з повністю прогнозованим світлим майбутнім, своїми роздумами про шляхи розвитку сучасного мистецтва і пошуками нових форм, добровільно «вигнав» себе до неструнких лав андеграунду. Зарахувавши себе до «неформалів», Олександр Дубовик, хоч і отримав досить високий статус «у вузьких колах» цінителів, свідомо позбавив себе спокійного існування в «країні розвиненого соціалізму». Це сьогодні його виставки проходять в найбільших музеях і галереях світу. Його роботи складають «золотий фонд» запасників цих музеїв і приватних колекцій.

Дуже потужний не лише за художньо-емоційним наповненням, але і за філософським рівнем живопис Олексанра Дубовика постійно намагаються загнати до якого-небудь «-ізму» — абстракціонізму, наприклад. Сам же він щодо цього так висловився у нашій нещодавній бесіді:

— Річ у тім, що всі поділи на всілякі «-ізми» — умовні. Це суто мистецтвознавчий маневр. Також, як філософія — індивідуальне бачення світу, і не існує системи універсальної. Ортега цікаво сказав колись, що з усіх можливих філософій Кант обрав критицизм, тому що він відповідав йому самому. Мене, скажімо, до постмодерну «прикріплюють». Це не постмодерн, тому що мене, навпаки, цікавить повернення до системи. Барт цілковито заперечував систему, він боявся власної системи, називав цю систему, навіть власну, тоталітарною, тому що вона — завжди накидання. Це класичний постмодерний хід. А я хочу все-таки думати, що ідеї можуть існувати лише в якомусь контексті суспільства, європейського, скажімо. Ось ми абсолютно не розуміємо і ніколи не зрозуміємо всю решту культур, як би не намагалися. Тобто прагнути до того, щоб створити щось універсальне, не треба. А якщо зосередитися саме на європейській культурі, то систему створити можна. Що це за система? Естетична, і етична, і філософська. Ці складові частини можуть сприяти об’єднанню, повернутися до витоків все одно потрібно, тому що надто багато зруйновано.

Світ фігуративний, сповнений сенсом, змінюється в роботах художника цілком конкретними геометричними символами, які, втім, кожен вільний трактувати по своєму. Адже недаремно свою виставку Олександр Дубовик назвав «Письмена по небу». Дивіться, шукайте власний сенс, насолоджуйтеся.

Фоторепродукції Миколи ТИМЧЕНКА, «День»