Ревізія нездійсненного

У Київській академічній майстерні театрального мистецтва «Сузір’я» продовжуються сценічні читанні творів сучасних українських поетів в театральній програмі «Сузір’я поезії». Розпочато її було виставою «Не тільки молитви» за віршами Богдана Бойчука, планується продовжити вечорами та виставами за творами Володимира Свідзинського, Миколи Вінграновського, Грицька Чубая, Ігоря Римарука, Бориса Олійника, Ліни Костенко... Нова робота з цього циклу — вистава «Зелений велосипед», яку за мотивами віршів Володимира Вакулича поставив режисер Сергій Архипчук. Це спільний творчий проект «Сузір’я» і театру «Мушля». Перший показ пройшов у квітні з аншлагом: задоволені глядачі, піднесені виконавці, щасливий поет, збірки якого зацікавлені розкуповували у фойє, море квітів... Ті хто не бачив прем’єру, можуть завітати до театру «Сузір’я» 28 травня.

— Треба зазначити, що поезія Володимира Вакулича, маловідомого автора, трансформована в синкретичне сценічне дійство. «Ця поетична мова не претендує на масштабність глобалізму, не прагне всеохопності, а призначена жити одну мить — «поки падало яблуко», і режисерові Сергію Архипчуку та акторам театру «Мушля» вдалося узагальнити, надати їй філософського звучання, екзистенційного осмислення долі поета, його особистості, хитросплетінь жіночих доль в його житті, — підкреслює поет Петро Селецький.

— Ми ставили перед собою завдання максимально витягнути кожен вірш емоційно, психологічно, вибудувати віршований сюжет таким чином, щоб він виглядав довершеним, — розказав Сергій Архипчук. — Для кожного персонажу ми «в’язали» вірші у ланцюжок, а тоді з’єднували між собою в єдине ціле.

І це вдалося. Дехто з глядачів навіть не зрозумів, що репліки героїв — окремі вірші, настільки органічно вони звучать у сценарії. Ролі у традиційному розумінні тут існують, але ще більше вони проявляються у поетичному дійстві, де Кохана (Олена Шостак), Дружина (Олена Пономаренко), Любаска (Ірина Бондаренко), Кобзар (Тарас Яницький), Янгол (Ярослава Побережна) та Поет (Сергій Архипчук) існують у просторі і пластиці, які створені художником Ніною Мурашкіною та балетмейстером В’ячеславом Гуровим.

— Готуючи музикальний супровід, я шукав нових рішень, прагнув, щоб це був не просто акомпанемент, а щоб інструмент — бандура — і я, музикант, стали не фоном, а учасниками дійства, — розказав бандурист і композитор Тарас Яницький.

Завдяки такому підходу у «Зеленому велосипеді» прозвучали «Ніч яка місячна», шлягер сімдесятих «Квіти ромену» Бориса Демківа та арія Норми. Безперечно вдалою та доречною у цьому контексті виявилась арія Норми «Каста Діва» — перлина однойменної опери Беллині. Ця арія у виконанні лауреата Міжнародних конкурсів Ярослави Побережної (сопрано, у спектаклі грає Янгола), розкриває красу, силу та безсмертність людських почуттів, непідвладних дріб’язковим пристрастям і земним спокусам, дуже органічно вписується в розвиток сюжету, підносить та осяює усю постановку.

В результаті творчої співпраці всього колективу — художнього та музичного вирішення, добудови, імпровізацій під час репетицій виокремилися кілька картин: «Пролог», «Дитинство», «Спокуси», «Каста Діва», «Смерть», «Відкриття пам’ятника», «Фінал». У творчих суперечках, пошуках рішень згодом постав «Зелений велосипед» — авангардна вистава про «сьогодні», яке суголосно прозвучало для автора віршів і «Мушлі» саме тепер. Різні й неповторні характери створили Олена Пономаренко, Ірина Бондаренко, Олена Шостак, які виконували ролі дружини та коханих поета. Особливо точно і гармонійно втілила свою роль молода актриса Ірина Бондаренко, створивши образ еротичної та спокусливої коханки: «Ходімо в сад, /У листопад,/У мідний шелест трав і листу...».

Треба зазначити, що театр «Мушля» має вже певну історію. Він започаткований у 2002 році. Вже побачили світ постановки за мотивами творчості Василя Симоненка, Миколи Вінграновського, Павла Тичини, Володимира Сосюри, Олеся Гончара, Тетяни Винник та ін.

Нині вірші Вакулича лягли в основу постановки. «Основний орієнтир... не популярність віршів, над якими йде робота, а їхня важливість тут і тепер, звучання конкретного тексту у просторі та часі, з великим вмістом власних рефлексій та суб’єктивного бачення літературного процесу», — пояснює Сергій Архипчук. Що ж, побажаємо подальших успіхів виставі, де Пегасом стає «Зелений велосипед».