Романи – на Романа

Експозицію  зі скла та живопису авторства Романа Дмитрика, Романа Опалинського, Романа Яціва та Романа Хруща під назвою, звичайно ж, «Як на Романа іменини…» відкрили 1 грудня в арт-просторі  «Мадам Пальмгрен». «Творами цих майстрів милуються і захоплюються поціновувачі мистецтва не лише України, а й багатьох країн світу», – анонсували виставку у галереї.

Роман Дмитрик – художник, майстер художнього скла, дизайнер громадських і приватних інтер’єрів, педагог, мистецький критик.

Роман Опалинський – живописець, працює також у галузях графіки та художнього металу.

Роман Яців – професор Львівської академії мистецтв, історик мистецтва, науковець, живописець, також – постійний і дуже компетентний експерт «Дня» з питань культури і мистецтва й автор «Дня».

Роман Хрущ – випускник Коледжу ім. Івана Труша та Академії мистецтв і, на думку професора Яціва, – дуже перспективний художник.

Варто зазначити, що отака, об’єднувати на Романа Романів, традиція з’явилася у Львові понад двадцять років тому, коли директор Палацу мистецтв Роман Наконечний зібрав у підпорядкованій йому установі аж 42-х Романів. Завжди згадує про це Роман Дмитрик, котрий був наймолодшим у тій великій компанії. Згодом Дмитрик робив таку, на Романа, виставку сам. Далі, двічі, – з Романом Опалинським. А потім – квартетом!

«Склад авторів формувався імпровізаційно – телефонними дзвінками, без якоїсь поважної ідеології, – розповів «Дню» Роман Яців. – Я туди втрапив після того, як років з п’ять тому мене попросили виступити на відкритті такої виставки у галереї «Велес». На другий рік запросили мене вже з моїми творами».

Щодо відмінності цьогорічної експозиції порівняно з попередніми – з огляду на пандемію, карантин і загалом – на ситуацію і країні, то Роман Миронович сказав про це так: «Умов, що показати на ній, жодних не було. Тож чим «дихаємо» у творчості, то може підійти для експозиції. Нічого особливо концептуального, без наперед визначеної світоглядної програми. На настрій мистців, звичайно, впливає кожен фактор. Якийсь – більше, якийсь – менше. Але ми маємо велику психологічну перевагу – працюємо з позитивом в самій сутності творчості. Рефлексуємо як підкаже екзистенція, і все ж моральних травм маємо менше від багатьох, оскільки барва і вільний рух руки знімають стреси. Хоча, звичайно, кожен своє підсвідоме артикулює так, як йому велить серце. А там зібрано дуже багато комунікацій з усіх подразників... Щодо мене, то «перехоплюю нурти радості життя» як Дару Божого. А про складніші речі пишу книги і статті...».

А от якби мене хтось запитав про враження від виставки «Як на Романа іменини…», то я б відповіла, що це не одна, колективна, а радше – чотири класні, яскраві персональні виставки. Зрештою, визначитися самотужки з цим питанням матимуть змогу всі охочі – виставка в «Арт-галереї мадам Пальмгрен» (вул. Івана Федорова, 8) чинна до 22 грудня.

Фото Андрія КУБ'ЯКА.