Ритуальні танці

Від паяца до короля, чоловіки голі перед красою та неповторною пластикою жінки. Природні інстинкти заставляють чоловіків впадати в трансові ритуальні танці, та, на відміну від звірів, риб, птахів і плазунів, чоловіки показують штучно створені свої різнобарвні прикраси, мавпуючи будь-кого з братів наших менших, аби справити враження на жінку, щоб вона побачила єдиного та неповторного. І це притаманно людській цивілізації протягом всього її існування. Чи на часі ще це дійство, ритуальні танці?

Ось таку тему взяв за основу для своєї персональної виставки волинський художник Кость Борисюк, яку відкрили у «Галереї мистецтв» міста Луцька. Я мав честь бути запрошеним на цю феєрію малярства. З першого погляду поринув у пастельний теплий колір полотен, неначе від мерехтіння безлічі яскравих прикрас ритуальних танцюристів. Грайливо пестили коти жіночий стан, лиси хитрувато позирали по сторонах, вже знайомий невгамовний персонаж плодючості — кролик — наче вистрибував з простору картини в зали галереї.

Зі слів художника, свій проект «Ритуальні танці» він створював протягом п’яти років. І так захопився цією працею, що мимоволі сам приєднався до цього дійства. Звичайно, що і він на картинах щиро плазує перед своєю королевою. Точніше витанцьовує півнем до затвердження акту любові, а вже потім стає вірним у парі голубом.

Компонування на полотні не повторюється, кожній картині надається особлива місія в дійстві. Жіночі фігури мають перевагу — вони домінують у вертикалях, горизонталях та діагоналях. Особливо приваблює композиція, де жінки розміщені у вигляді чаші, заповненої яскраво помаранчевим кольором.

У окремих картинах, як і в побуті, жінки залишаються сам на сам у круговерті життя, ці картини визивають дуже щемні почуття. Деякою мірою живописні композиції з активним чоловічим рухом та кольором порушують загальну цноту жіночого єства, тоді доречно зав’язати жінці очі, що майстер і робить дуже делікатно. Містерія ритуальних танців дуже активна та непередбачена, тому загальноприйнятий формат картини в багатьох випадках не дозволяв художнику розгорнути дію. Відтак з’являється диптих, триптих і далі без обмежень, але все органічно утримується в законах композиції, і дія танцю отримує своє завершення. Картини «рухаються» вглиб залу.

На деяких полотнах у сюжетах розгортається магія календарно-обрядових танців, і в той же час ти бачиш жінку, що віддається почуттям прекрасних шопенівських вальсів. Таке переплетіння в часі цілком виправдовує задум художника, адже рух, що породив танці, стверджує та продовжує життя. Шляхетно оспівана любов у малярстві художника Костя Борисюка надає цій виставці надзвичайну чуттєвість до сприйняття. Експозицію виставки організовано напрочуд професійно. Художник кольором та компоновкою полотен то затягує вас у вібрації живопису, то послаблює для більш активного сприйняття творів. На початку   — жінка у природному середовищі, переданому палітрою смарагдових відтінків, наче квітка у лузі. В кінці експозиції вже розоране поле з гамою тональних кольорів — пробудження землі по весні.

Отже, дилему розв’язано: ритуал у танці — це органічна прелюдія майбутнього продовження життя.

Директор Художнього музею Луцька Зоя Навроцька зізналася, що зробила б окремий музей, присвячений цій виставці, щоб лишити експозицію цілісною. Слушна ідея, така виставка — це етап високо естетичної та духовної зрілості майстра, він повинен достойно бути пошанований та оцінений державою.

Фотоілюстрації з архіву Костя Борисюка