Самоткань і Домоткань — малі сестри Дніпра
Автострада Запоріжжя — Бориспіль, обминаючи Верхньодніпровськ, одне за одним перетинає гирла двох річок-сестер Самоткані та Домоткані. Ці дві Дніпрові притоки й справді сестри, бо мають багато спільного у своїх розмірах, походженні, історії, долі... Їх витоки розділяють лише декілька кілометрів. І течуть вони поряд, ніби простягаючи одна одній руку розгалуженими відрогами своїх долин. Походження назв річок лежить на поверхні — «самому ткати, дома ткати», хоча одну з версій етимологи пов’язують з іраномовним — «ксан» — криниця. Звідси й Самоткань — адаптоване на місцевий слов’янський лад «асма-ксан» — кам’яна криниця, а Домоткань — «данава-ксан» — річкова криниця.
Обидві річки є одними з найменших приток Дніпра (а їх у нього понад дві сотні). Довжина Самоткані 42 км, Домоткані — 39 км. Перші згадки про річок-сестер знаходимо у подорожньому щоденнику Еріха Лясоти, посла австрійського імператора. 6 липня 1594 року він занотовує: «Вранці знову перепливли Суру і річку Домоткань, прийшли до другої багнистої річки, не доходячи до неї, зустріли ведмедя і застрелили його».
Французький інженер Гійом Боплан через 50 років після Лясоти описав гирло Самоткані як «декілька озер, переповнених рибою в такій великій кількості, що вона гине від тісноти». Домоткань, за Бопланом, «дуже багата раками, які мають понад дев’ять дюймів довжини». На сучасних мапах русла обох річок позначені переважно голубим пунктиром, що вказує на непостійність течії.
Природа басейнів річок-сестер є на сьогодні, зрозуміло, лише невеличким уламком колишньої багатої степової флори і фауни. Згадаймо, що однією з причин заселення степів були рибні лови та звірині гони, а Військо Запорозьке, з точки зору природокористування, мало характер величезних рибальських і звіробійних артілей. Полювання на звіра і птицю, рибна ловля являли суттєве джерело прибутку запорожців. У недалекому минулому річки були завжди повноводними і, хоч і вузенькими, та місцями глибокими. У їхніх долинах існували десятки ставків. Обсаджені вербами і тополями, крім надання естетичної привабливості ландшафту, накопичували вологу, пом’якшували клімат.
Надмірна розораність басейнів обох річок, як і тисяч подібних до них по всій Україні, спричинила їх колапсовий стан. У гонитві за врожаєм розорювались схили долини і сама заплава, корчувалися вікові верби та осокори. Саме це призвело до значного замулення русел, заболочення заплав, які суцільно заросли очеретом і рогозою. Додало негараздів і спорудження Дніпродзержинського водосховища, яке підтопило гирла обох річок та порушило споконвічний річковий режим.
І все ж сучасний природний облік басейнів річок є наочним свідченням можливості гармонійного співіснування Людини і Природи. Незважаючи на тривале господарське освоєння, до сьогодні тут збереглися осередки первісної рослинності. Зелене намисто Самоткані і Домоткані формують перш за все балки, яких у басейнах обох річок нараховується понад 140. Самі їх назви — уже застигла історія: Благодатна, Гаврашівська, Погрібна, Одинець, Чаплинка...
У самому пониззі Самоткані, на околиці Верхньодніпровська, збереглася ділянка заплавного лісу, який здавна має загадкову назву «Римський». Лучні саги і вкриті ряскою стариці, де господарюють черепахи, смуги чорнокленових дібров і гайки з білої тополі — ось характерні риси портрета цього лісового урочища, якому загрожує наступ смітників, неврегульований випас худоби та інші «принади» цивілізації.
1953 року у верхів’ї річки Самоткані було відкрито титаново-цирконієвий розсип. При подальшому вивченні він виявився найбагатшою частиною Дніпровської титаноносної провінції. Для промислового освоєння родовища було споруджено Вільногірський гірничо-металургійний комбінат, діяльність якого спричинила суттєві зміни в довкіллі й руйнацію природних екосистем: на значній площі відвали піщано-глинистих порід створюють фантастичний «місячний» ландшафт, далі ріжуть очі білосніжні поля промитого піску, що залишається після відділення рудного концентрату. У балці Скаженій та її відгалуженнях споруджено ланцюг хвостосховищ. Велику частину басейну, що живила Самоткань, при цьому було відсічено, а природне живлення замінили періодичні скиди використаної води. Як результат — зміна гідрологічного режиму, зниження рівня водоносних горизонтів, погіршення якості підземних вод. Разом із річкою вимирало життя на її берегах, пустіли села, руйнувалася налагоджена інфраструктура сільського побуту. Додало болячок селу й недолуге реформування аграрного сектору.
Хвороби Самоткані й Домоткані серйозні і застарілі. Фахівці Інституту «Дніпродіпроводгосп» компетентно вважають, що повернути хворим річкам здоров’я можна лише шляхом реалізації ретельно розробленого проекту, загальний кошторис якого складе декілька десятків мільйон гривень. У якій «фінансовій тіні» віднайти ці кошти?
