Середньовічне місто на монетах XVI — XVIII століть

Зображення на монетах — творчість різьбярів штемпелів, медальєрів, котрі нерідко з покоління в покоління передавали секрети свого мистецтва. Центрами монетного карбування, безумовно, ставали міцніючі торговельні центри Європи, що вже з кінця XIII століття мали право так званої монетної сеньйорії.

Окремі архітектурні споруди — вежі, фортечні стіни та міські ворота, церкви — не могли залишитися поза увагою майстрів, які обслуговували потреби своїх господарів . Поява зображень міст на монетах пов’язана з карбуванням великих срібних та золотих монет; а також із прогресом техніки. Оскільки в середньовічній Європі панував ручний спосіб виготовлення монет, то можливості карбування великої монети зі складним, витонченим малюнком були значною мірою обмежені.

Лише на початку XVI століття з’являється так званий молотовий снаряд, а трохи пізніше балансир — механізм, який діяв за принципом преса і мав належну потужність, не спотворюючи при цьому малюнка штемпеля.

У кінці XV століття в низці європейських країн почалося карбування великих срібних монет — талерів (од містечка Йоахімсталь у Чехії, де барони Шлікк із 1519 року карбували зі срібла місцевих багатих родовищ велику кількість монет). Утім, першість належить ерцгерцогу Тірольському, який уже 1486 року на монетному дворі в місті Халле випустив рейхсгульдинер вагою майже 32 г. У низці країн Європи талер мав свої назви: в Московії — єфімок, у Франції — екю, Швеції і Данії — даляр або риксдаляр, в Речі Посполитій — таляр, в Італії — таллеро.

Монети із краєвидами міст Європи цікаві не лише як історичні та культурні пам’ятники; вони цінні й як прекрасні твори мистецтва. Витонченість виконання, вміння художників-ювелірів передати найхарактерніші риси середньовічних полісів вирізняють «міські монети».